За підсумками традиційного референдуму газети "Український футбол", найкращим голкіпером України другий рік поспіль визнано стража воріт київського “Динамо” Віталія Реву. З величезним відривом на другому місці фінішував воротар дніпропетровського “Дніпра” Віталій Рева. На почесній третій сходинці гірник Дмитро Шутков. Ще один динамівець – Олександр Шовковський – посів за підсумками опитування журналістів, фахівців і вболівальників восьме місце.
Здається ще ніколи інтерв’юери видання не були так єдині у своєму виборі. І це не дивно – провівши серію чудових матчів на початку року, Віталій впевнено зайняв місце в воротах “Динамо”, довівши свої претензії надійною грою в матчах Ліги чемпіонів, чемпіонату та Кубку країни. Вашій увазі пропонується інтерв’ю, яке дав лауреат газеті "Український футбол".
Працею та наполегливістю" - таким було гасло древніх еллінів, які віддавали належне "іскрі божій", однак основний акцент робили саме на вмінні створити самого себе.
Відтоді минули тисячоліття, однак нічого нового людство не винайшло. Бо лише мозолями й завзяттям можна "змінити" себе. Довести собі. Й комусь.
... Якось Віталій Рева зауважив, що поруч із ним зростали багато талановитіших за нього хлопців. Але справжніми майстрами вони, на жаль, не стали. З різних причин. Вочевидь, не вистачило дещиці. В першу чергу - цілеспрямованості. Віталію ж її не бракувало. Й працею та наполегливістю він досяг того, чого досяг. "Перший номер" у збірній та "Динамо", погодьтеся, серйозний критерій фахової майстерності воротаря. Майстерності, яка стала загальновизнаною. Й хоча часом найважче доводити те, що очевидне, очевидно, без доведення сприймемо, що динамівський воротар Віталій Рева провів сезон стабільно й потужно. Й по праву заслужив звання найсильнішого серед колег по "цеху". До речі, вдруге поспіль. І, між іншим, знову переконливо.
"ЗА МАТЧ ІЗ "БЕШИКТАШЕМ" МЕНІ НЕ ДОКОРЯЛИ. ХОЧА ПРЕТЕНЗІЇ, МАБУТЬ, БУЛИ"
- Віталію, яким видався рік, що минає, для тебе та твоєї команди?
- Підсумки загальновідомі: проміжне четверте місце в чемпіонаті та вихід до наступного раунду Кубка України. В іншій площині - невихід до другого групового турніру Ліги чемпіонів та поразка в Кубку УЄФА від "Бешикташу". Вочевидь, на всіх "фронтах" могли й мали виступити сильніше й вдаліше, адже спортсмен має завше бути максималістом. Тим більше такого клубу, як київське "Динамо". З іншого боку, в червні чи липні далеко не всі вірили, що ми зможемо потрапити до основного турніру чемпіонської ліги. А ми потрапили. Тобто, сезон навряд чи можна охарактеризувати однозначно.
Щодо моєї гри, то, мені здається, провів непоганий сезон. Якби не матч у Стамбулі, міг би сказати, що загалом зіграв добре, без серйозних збоїв. Однак запам'ятовується останнє. А для мене це був поєдинок із "Бешикташем". Звичайно, якби вдома зуміли реваншуватися з потрібним рахунком, на тлі загального враження не було б так боляче, однак сталося те, що сталося. Це життя, в якому перемоги, на жаль, часом чергуються із поразками та помилками, які, по можливості, треба забувати, ретельно аналізувати і обов'язково зробити висновки.
- Після того злощасного матчу в Стамбулі були претензії до твоїх дій з боку тренерів чи партнерів?
- Відверто кажучи, мені здається, що були, хоча ніхто мені не докоряв… Та я й сам розумію, що помилився. Тут усе, як на долоні: воротар виручив - молодець. Ні - невдаха. Й нічого дивного в цьому немає. Хтось помиляється, а хтось за рахунок тих помилок перемагає. Й навпаки. Після гри з тренером Михайлом Михайловим ми "розбирали" ті епізоди, де я помилився, шукали причини. Але детальний аналіз цієї гри ще попереду, коли вщухнуть чи притлумляться емоції, коли з більш спокійним серцем можна буде прокрутити в пам`яті й на плівці всі ті епізоди. Й знайти для себе головну причину. Якщо ж зараз говорити по кожному конкретному моменту… В першому випадку я не бачив момента удару. Збіг обставин: переді мною опинилося троє гравців - один наш і двоє суперників. Усі потрапили на лінію удару. До того ж, м`яч трохи змінив напрям, зрикошетивши од Гіоане. М`яча я побачив лише в метрі-півтора від себе. Й уже не зміг зреагувати. Звичайно, я усвідомлюю, що вболівальник, який бачив цей епізод із трибуни, розмірковує дещо інакше: воротар пропустив - значить помилився. Не збираюся виправдовуватися. Скажу лише, що в футболі не все так просто, як часом здається на перший погляд.
Стосовно другого гола - так, треба було вийти на перехоплення м'яча, коли була висока передача на дальній кут воротарського майданчика. Чомусь я не пішов… Третій гол - узагалі коментувати немає чого: нападник бив "зряче", перекидаючи м'яча через воротаря. Сказати, що я занадто далеко вийшов із воріт - навряд чи варто. Але пару метрів мені не вистачило, щоб відбити той удар. Можливо, турецький клуб зробив якісь висновки, переглянувши наше тренування. Ймовірно, що це вдало зіграв Нума, який миттєво зорієнтувався й бив без підготовки. Хоча, відверто кажучи, не пригадую, щоб цей нападник забивав подібним чином. Так чи інакше, я не зумів урятувати команду.
- Можливо, це стало головним аргументом для Михайличенка, який не включив тебе до числа одинадцяти гравців, які вийшли на повторний поєдинок проти "Бешикташу"?
- Давайте не будемо з цього робити якихось висновків. Мені ніхто нічого не пояснював. Стартовий склад визначають тренери. Якщо ви звернули увагу, в "основі" не було не тільки Реви, а й Хацкевича, Несмачного, Гавранчича. Просто тренерський штаб вважав, що такий варіант - найоптимальніший на даному етапі. Це тренерське рішення, яке не підлягає обговоренню. Тим більше - не є приводом для якихось образ чи з`ясовування стосунків. Так що це звичайний робочий момент.
"ШИРЕР ГРАЄ "БРУДНО". ПРОТИ НАС - ТАКОЖ"
- Як тобі вдається порозумітися з "інтернаціональною" обороною команди?
- Особливих проблем немає. Та й не може бути, адже для справжніх професіоналів, якими, безумовно, є оборонці "Динамо", мовний бар`єр - лише тимчасова незручність. Тому мову треба вести не про проблему, а про незначні недоречності, які виникають в процесі роботи. Зокрема, в моєму розумінні, останній оборонець має часом підказувати воротарю й партнерам. Гіоане ж - інтелектуальний гравець, більш схильний до самостійного читання гри та імпровізацій. Його ризиковані дії не завше мені імпонують. Проте, вочевидь, і в нього чи Горана Гавранчича знайдуться якісь рекомендації та побажання на мою адресу.
- На твій погляд, матчі "Динамо" проти "Ювентуса" продемонстрували, що нам ще рано до континентальної еліти, чи туринці - всього лише незручний опонент для киян?
- Складно однозначно відповісти. Безумовно, туринці - незручний опонент для "Динамо". Але в той же час не можна не відзначити й їхній тактичний вишкіл, фізичну підготовку. Саме цим завше вирізняються італійські колективи. В цілому, безумовно, проти таких команд можна й треба грати на рівних. Але, як на мене, один раз на тиждень. А не через два дні - на третій. Так ще поки що важко. Хоча б через чотири дні - на п`ятий. Вони до подібного ритму звикли. Ми ж - лише звикаємо.
Якщо пригадати виїзний поєдинок, то замість 0:5 могло бути й 0:2. А якби за рахунку 0:1 ми реалізували свій шанс, важко сказати, як би закінчився той матч. Однак варто зауважити на тому, що італійці вміють витискати максимум із мінімуму. За великим рахунком, скільки створили голевих нагод - стільки й реалізували. Мабуть, усе ж таки їхня майстерність вища за нашу. В київському матчі ми володіли ініціативою, створили досить моментів, але забили лише одного разу. Вони ж із двох моментів забити два м'ячі. З такими командами важко конкурувати ще й тому, що вони спроможні купувати вже сформованих справжніх "зірок". Приміром, Буффон обійшовся "старій синьйорі" в тридцять мільйонів. Команд, які можуть собі подібне дозволити, в світі не так уже й багато - вісім-десять. У цьому плані нам ще важко з ними конкурувати. Й ще один нюанс: італійці не дозволяють грати суперникові. Це не "Фейєноорд", який і сам грає, й опонентові дозволяє.
- Неоднозначних оцінок удостоїлися два епізоди, які призвели до призначення пенальті в твої ворота: в поєдинках проти вірменської збірної та в Ньюкаслі. Як сам розцінюєш ті епізоди?
- Хочеться вірити, що то лише несвідомі суддівські помилки. Бо щоб сказати щось більше, потрібні аргументи й докази. В мене їх немає. Крім того, не в моїй компетенції коментувати дії арбітрів.
Стосовно гри в Єревані - навряд чи доцільно звалювати всю вину на суддю. Винні насамперед ми, футболісти, бо не змогли "перенести" гру подалі від своїх воріт. Хоча, відверто кажучи, той гол мене, як, мабуть, і всю країну, дуже засмутив.
Зустріч у Ньюкаслі цікава насамперед тим, що в перерві відбулася заміна арбітра, й коли в першому таймі, як мені здається, головний рефері достоту вправно виконував свої обов'язки, то в другому, на мою думку, симпатизував господарям. Можливо, комусь ліпше, щоб до наступного раунду ліги пройшов саме "Ньюкасл". Хоча це лише припущення. А Ширер у тому матчі справді грав "брудно". Й Гусина він міцно тримав за футболку. Коли ж Андрій спробував його "відчепити", арбітр миттєво призначив пенальті. Але я вихований так, що в усьому треба покладатися на власні сили. Й шукати помилки саме в собі. Не можна ж казати, що арбітр сам закинув мені м'яча до воріт. І що пенальті - то обов'язково гол. Воротар має відбивати й одинадцятиметрові. Хоча не завше вдається. А найприкрішим для мене став не той злощасний пенальті, а перший гол, який я пропустив. Якби цього не сталося, можливо, ми й виграли б той поєдинок. Або, принаймні, не поступилися.
"ХОТІЛОСЯ ЗАБИТИ ПЕНАЛЬТІ "БЕШИКТАШУ"
- "Динамо" несподівано пішло на зимові "канікули" лише четвертим. Першопричина - різновекторність турнірів, де брали участь "біло-блакитні"?
- За великим рахунком, уболівальників навряд чи турбує, на скількох "фронтах" ми граємо. Всюди ми маємо досягати прийнятного результату. Четверте місце - це навряд чи прийнятний результат. Але ж це лише проміжний результат. А кінцевий буде тільки влітку. До того часу зробимо все від нас залежне, щоб порадувати своїх шанувальників.
- "Динамо" цього року тричі поступалося донецькому "Шахтареві". Не забагато?
- Будемо вважати, що в цьому плані в нас був нефартовий рік. Три поспіль поразки - справді забагато. Наступного року неодмінно реваншуємось.
- Свого часу ти говорив, що з закордонних колег виокремлюєш для себе гру Чилаверта. Останній чемпіонат світу, вочевидь, навряд чи додав компліментів на адресу Чилаверта?
- Хто я такий, щоб оцінювати, наскільки вдало зіграв Чилаверт? Так, на чемпіонаті світу зіграли інші воротарі. Але для мене Чилаверт цікавий насамперед як неординарна особистість, як культова фігура для парагвайського футболу, як лідер збірної, який може не тільки "завести" партнерів, а й власним прикладом довести свій авторитет.
А щодо згаданого чемпіонату світу - так, найяскравіше з голкіперів зіграв Кан. Але й із ним у фіналі трапилося нещастя. Олівер не потребує рекомендацій - виграв Лігу чемпіонів, неодноразовий чемпіон Німеччини. Проте, спостерігаючи за Каном, я відзначав для себе його інколи незрозумілі дії. Звичайно, щось подібне хтось може сказати й про мене. Хоча б тому, що зі сторони видніше. Але це не спроба знайти помилки чи показати, який ти фахівець. Це лише спроба аналізу.
- Чилаверт виконує "стандарти". Ти не хотів би зіграти подібним чином?
- Звичайно, штрафні удари в "Динамо" я виконувати не буду. А от щодо пенальті…
- Хотілось би?
- Хотілось. Забити "Бешикташу". Й виграти - 2:0.
"БАТЬКО В СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ ЗАВШЕ МЕНЕ ПІДТРИМУЄ"
- Віталію, батько й досі строго оцінює твою гру?
- Так, не без цього. Проте завжди в складних ситуаціях він мене підтримує. Приємно бачити в батькові не тільки вимогливого критика, а й порадника.
- До речі, батько сказав, що після матчу зі збірною Греції в нього вперше не було до тебе жодних претензій. А як розціниш сам свою гру з балканцями?
- Як на мене, головним критерієм оцінки дій воротаря (та й не тільки його) має бути загальнокомандний результат. Команда перемогла - добре. Ні - й твоя нібито вдала гра відходить на другий план. При бажанні я можу для себе знайти кілька недоречностей у грі з греками. Проте головне те, що ми перемогли.
- Вочевидь, однозначно вдалими для тебе можна вважати й поєдинки з болгарським "Левськи"?
- Обидва матчі були складними. В обох ми не пропустили - значить я зіграв вдало. Тим більше, що ці матчі були визначальними з точки зору виходу до Ліги чемпіонів. У Києві я сам створив собі пенальті. Сам його й відбив. Можливо, якби тоді пропустив, усе було б складніше.
- Із ким товаришуєш у команді?
- У мене загалом рівні стосунки з усіма хлопцями. З кимось спілкуюся частіше (як, скажімо, з Андрієм Гусиним, з яким на базі мешкаємо в одній кімнаті), з кимось - рідше. Словом, нормальне й приязне спілкування.
- Коли ти перейшов до "Динамо", то довелося "зав`язати" з полюванням. Ще не "розв`язав"?
- На жаль, ні. Часу не вистачає. Якщо випадає вільна година - я вдома. На базі ж при нагоді читаю, слухаю музику. Або "спілкуюся" з комп`ютером.
- Подейкують, що в міжсезоння на "Динамо" очікують серйозні кадрові пертурбації…
- Мені складно про це говорити, адже подібні питання - виключно в компетенції клубного керівництва. На останній зустрічі з командою після гри з "Бешикташем" президент клубу Ігор Суркіс сказав, що зміни в колективі будуть незначні.
- Наскільки мені відомо, після переходу з ЦСКА ти не одразу оформив контрактні стосунки з "Динамо". А нині яка ситуація?
- Угоду з "Динамо" підписав на початку нинішнього року. На який термін - нехай залишиться таємницею. Скажу лише, що нікуди переходити не збираюся. В "Динамо" мене все влаштовує.
- Де проведеш відпустку?
- Спочатку в Києві, потім на кілька днів поїду на батьківщину, до Дніпропетровська. Після цього - відбудемо до Австрії, в невеличке курортне містечко, де буду не лише кататися на лижах, а й приймати різноманітні оздоровчі процедури та відпочивати від негативних емоцій. Намагатимуся забути Нуму. Й Панку, з яким мені цього року особливо "пощастило": м`яч від "Бешикташу", два - в товариському матчі з румунською збірною. Сподіваюсь, подібні негаразди мене лише загартують.
А Новий рік із дружиною зустрінемо у Відні.
Олександр ПАНФІЛОВ, "Український футбол".
