Але це відбувається лише тоді, коли бажання батьків збігається із зацікавленістю їхньої дитини. Одним із таких прикладів є В’ячеслав Панфілов, батько якого також займався спортом номер один.
Після Академії до «молодіжки»
Коли Славі було лише п’ять років, тато привів його на перегляд до школи київського «Динамо» на Нивках. Але там сказали, що хлопчик ще занадто малий, і з вступом доведеться певний час зачекати. Але вже за рік Панфілова-молодшого прийняли до лав юних динамівців. Першими тренерами майбутнього нападника «біло-синіх» стали досвідчені наставники Віталій Хмельницький та Євген Ястребинський.
Закінчивши динамівську академію (спеціалізація – лівий півзахисник) та вигравши не одну золоту нагороду переможця юнацького чемпіонату України, Панфілов 24 лютого 2010 року побачив своє прізвище серед гравців, дозаявленних за молодіжну команду.
Одночасно з В’ячеславом, лави молодіжного складу команди поповнили ще кілька перспективних гравців 1993 року народження, серед яких були Андрій Єфремов, Іван Трубочкін та Олександр Боровик.
Забивні жовті бутси!
Дебют Панфілова у складі динамівського дубля, який на той момент очолював Володимир Мунтян, відбувся 26 лютого 2010 року в матчі з «Кривбасом» (1:0). Цю гру сам Панфілов вважає на даний момент однією з найбільш пам’ятних у своїй кар’єрі.
За кілька місяців, а саме 9 квітня 2010, В’ячеслав забив свій перший гол, який стався у грі з київським «Арсеналом», підтвердивши тим самим свою адаптацію в новій для себе ролі форварда в колективі: «Хлопці з Академії вже влилися до команди, тому проблем із взаєморозумінням зі старшими хлопцями не виникає. Дуже хотілося відзначитися, й мені це вдалося. Єфремов віддав мені пас, захисник хотів зіграти головою, але йому це не вдалося. Я зловив його на протиході, прокинув м’яча й забив!»
Загалом же в першому сезоні в молодіжній першості Панфілов зіграв у 10 матчах, а дебютний гол у ворота «канонірів» став у тому сезоні для нього єдиним. Повноцінно свій бомбардирський талант В’ячеслав розкрив наприкінці наступного сезону 2010/2011. Панфілов видав серію, протягом якої відзначився у воротах суперників у чотирьох матчах поспіль, причому забивав дуже важливі голи.
Новий тренер молодіжки Олександр Хацкевич відзначив, що результат прийшов до молодого нападника не просто так: «Завдяки своєму ставленню та старанню, він був винагороджений забитими м’ячами. Головне, що у хлопця є моменти, і він їх реалізовує». Сам Панфілов здивував журналістів, коли після одного з матчів жартома зізнався, що насправді секрет його гольової серії полягає в ... бутсах: «Жовті – фартові, в них завжди забиваю!».
Вимушена пауза
У наступному сезоні В’ячеслав збільшив свій бомбардирський реєстр (6 голів у 24 матчах у сезоні 2011/2012 у порівнянні з 4 м’ячами в 22 іграх сезону 2010/2011). Із кожним роком перспективний форвард усе додавав, але в першій частині нинішнього сезону йому довелося зробити вимушену паузу. Причина – травма, якої він зазнав перед самим початком сезону 2012/2013. На одному з тренувань напередодні старту нового сезону Панфілов зламав ногу. На відновлення пішло цілих три місяці, що стало відчутною втратою для команди Хацкевича.
В’ячеслав повернувся до гри лише в другій половині жовтня, і до зимової перерви так жодного разу й не встигнув з’явитися на полі у стартовому складі. Лише два рази Панфілов виходив на заміни в матчах молодіжної першості, і тричі – за команду U-19.
Повноцінне повернення Панфілова очікується вже у весняній частині першості після того, як він повністю відновить форму на зимових зборах. Як і колись, молодий форвард «біло-синіх» готовий карати суперників «Динамо» своїми влучними ударами. В’ячеслав знає, що потрібно робити, щоб стати успішним нападником: «Я завжди намагаюся забити, коли виходжу на поле. Незалежно від того, у стартовому складі чи на заміну. Нападник повинен хотіти забивати, має завжди бути впевненим у собі. Я впевнений, що буду намагатися відзначатися у воротах суперників «Динамо». Така робота форварда».
