Після десяти днів стомливих тренувань і контрольного матчу динамівці отримали довгоочікуваний вихідний. Можливостей захоплююче провести вільний час в Ейлаті – маса! Для шанувальників пасивного відпочинку чудовий пляж із теплою кристально прозорою водою, поряд міська набережна з силою-силенною розваг, модними магазинами та чудовим океанаріумом. Не до релаксу цього дня було лише Борису Ігнатьєву, який напередодні спостерігав за перипетіями матчу чемпіонату Туреччини «Бешикташ» – «Букаспор» (5:1), а потім із пересадками їхав до Ейлату.
Як і належить, інтереси проведення дозвілля у багатонаціональному колективі розділилися. Старожили команди, українці, провели прогулянку на яхті по Червоному морю, балканці та бразильці віддали перевагу спокійному відпочинку на пляжі й у басейні, а тренерський штаб на чолі із Сьоміним, гравці Михалик, Гіоане та Коваль, адміністративний персонал, вирушили до сусідньої Йорданії, до міста Петра.
Спочатку в динамівців виникали сумніви, чи варто міняти комфортабельний готель на таку далеку подорож, переходи через кордон, а потім двогодинний переїзд на автобусі Аравійською пустелею. Виявилося – варто! Надзвичайної краси місто з рожевого каменю є однією із загадок колишніх цивілізацій, дивовижною історичною пам’яткою, що збереглася до наших днів. Від головного входу динамівці здійснили перехід глибокою і вузькою ущелиною Ес-Сик, над якою нависають скелі, що майже поєднуються на висоті під сто метрів, як тріщина в горі, що виникла тут у результаті доісторичного землетрусу. На стінах ущелини висічені написи древніми мовами, які змінюють ніші чи келії, вирубані в шарах вапняку. Здалося, що блукання лабіринтами буде нескінченним, коли за черговим рогом показалася легендарна пам’ятка Петри, з характерною назвою «Скарбниця». Її фасад вирубаний у прямовисній скелі – стіні вузької ущелини. Насправді вона будувалася як королівська усипальня і назву отримала завдяки легенді, за якою нібито в декоративній урні на другому ярусі фасаду заховані скарби. Місцеві бедуїни, сподіваючись дістати їх і стріляючи по урні, завдали фасаду чималого ущербу. Кіноманам «Скарбниця» знайома за завершальними кадрами культового фільму «Індіана Джонс».«Ван долар, будь ласка, ван долар», – раз по раз чіплялися хлопці до туристів, пропонуючи нехитрі сувеніри. Спочатку виходило відмовлятися, але коли прохання стали слізними, Юрій Сьомін не витримав. «Мені ось цей набір листівок», – сказав тренер хлопчаку, діставши з гаманця п’ятидоларову купюру. Як і передбачалося, здачі в початкуючого торговця не знайшлося. Довелося Юрію Павловичу взяти п’ять наборів листівок, роздавши їх супутникам, які опинилися поряд. Піший огляд древньої держави набатіїв тривав майже три години. «За навантаженням, як фізпідготовка від Пінколіні», – зазначив Тарас Михалик, із втомленим, але задоволеним виразом обличчя завершуючи екскурсію. – Ось би занести Петру в залік, замість завтрашнього тренування», – продовжив гравець, кинувши погляд на Юрія Сьоміна.
Залишився задоволений подорожжю і Максим Коваль. Воротар зазначив, що раніше багато чув про Петру, а тепер гріх було втратити можливість своїми очима її побачити. На пам’ять Максим придбав кілька «магниток». Колоритно виглядав Вінченцо Пінколіні, який під час однієї із зупинок придбав мусульманську хустку. «Тридцять років тому моя сестра відвідала Петру, розповівши про неї немало цікавих історій. Тоді вона ще не була місцем паломництва мільйонів туристів, для візиту до Йорданії сестрі довелося докласти немало зусиль. Радий, що тепер і мені судилося побачити чудо світу, яке було створено природою та людиною», – розповів прискипливий італієць, який на пам’ять захопив ілюстрований буклет.
До Ейлату група «йорданців» повернулася якраз перед вечерею. В неділю у динамівців починається новий робочий тиждень. У планах дворазові тренування, контрольні матчі.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ), із Йорданії
