- З київською командою «Чемпіон» (Правий Берег) ми нещодавно зустрічалися на турнірі в Одесі. Це хороший суперник, вони грають у комбінаційний футбол, тож нам з ними було непросто, але цікаво. Наші хлопці впоралися, виявилися сильнішими і знайшли ключики до воріт суперника. Тому я залишився задоволений. Перед грою сказав хлопцям, що з 28-ми команд вони вже увійшли в четвірку найсильніших, залишилося зробити два кроки, щоб стати чемпіонами. Але не завжди складається так, як ми хочемо. Часом помилки не дають нам можливості стати першими. Хлопці вчаться, вони стають сильнішими, розумнішими і досвідченішими - це користь. Важливо, що у команди є характер і, навіть програючи по ходу фіналу 0:3, вони не кинули грати, а боролися до останньої секунди. Була можливість переломити хід подій і схилити чашу терезів на нашу користь або хоча б зрівняти рахунок, але бажання забити обернулося проти нас, хлопці не встигли повернутися в оборону і пропустили м'яч, який не дозволив нам продовжити боротьбу.
Звичайно, діти дуже засмутилися, але без поразок не буває гучних перемог, тож через невдачі також потрібно пройти і гідно їх сприймати. Потрібно робити висновки і шукати причини в собі. Ми не програли фінал, але ми його і не виграли. Я сказав хлопцям після гри: «Ми були не слабшими за наших суперників, але й не сильнішими». А наше завдання стати сильнішими. Повторюся, у команди є характер. У цьому віці, програючи по ходу матчу, зазвичай діти опускають руки і кидають грати у футбол, а в нашому випадку хлопчаки грали до останньої хвилини, проявивши характер. Ми вчимося і вдячні суперникам, які нас вчать, адже на турнірі представлені різні школи і стилі гри. Ми також намагаємося показувати свою гру на футбольному полі. Не завжди це виходить, але ми стараємося.
