Вихованець херсонського футболу, Максимов виступав за київське “Динамо” протягом трьох років, з 1995 по 1997, тричі за цей період ставши чемпіоном України (1995, 1996, 1997) та здобувши Кубок України (1996). Яскравий гравець середньої лінії, він був одним із улюбленців уболівальників “біло-синіх” свого часу.
Загалом за свою кар’єру гравця Максимов змінив дев’ять клубів, окрім “Динамо” погравши за “Кристал” (Херсон), “Таврію” (Симферополь), “Дніпро”, “Вердер” (Бремен, Німеччина), “Вальдгоф” (Мангейм, Німеччина), “Ростов” (Ростов-на-Дону, Росія), “Борисфен” (Бориспіль) та “Металург” (Запоріжжя). За національну збірну України провів 27 матчів, забивши 5 голів.
Прощальний матч Юрія Максимова відбувся 6 жовтня 2009 року на стадіоні “Кристал” у Херсоні в присутності 7 тисяч глядачів. У ньому взяли участь команда “Друзі Юрія Максимова”, до якої були запрошені інші знамениті футболісти київського “Динамо” його епохи, та збірна ветеранів херсонського “Кристала”. Зустріч завершилася з рахунком 4:2 на користь “Друзів”
Після завершення ігрової кар'єри Максимов перейшов на тренерську роботу, дебютувавши у якості асистента головного тренера мінського “Динамо”. Згодом очолював ЦСКА (Київ), “Оболонь” (Київ), “Кривбас” (Кривий Ріг), “Металург” (Донецьк), “Мордовію” (Саранськ, Росія), “Тараз” (Казахстан) та “Кешлу” (Баку, Азербайджан). З останньою командою здобув цього року свою поки найвищу тренерську нагороду, вигравши Кубок Азербайджану, першим серед українських тренерів.
Вітаємо Юрія Вільйовича з ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, сімейного щастя, достатку, а також успіхів та перемог на нелегкій тренерській ниві!
