- Денисе, як готуєшся до продовження сезону?
- З нетерпінням чекаю відновлення повноцінних тренувань і чемпіонату. Пауза затягнулася, дуже хочеться приступити до повноцінного тренувального процесу, без цього важко. Це як відібрати у дитини солодощі чи іграшку.
Що стосується підтримки форми, то ми постійно спілкуємося з лікарем і тренерами. Записуємося на певний час і по одному приїжджаємо на базу в Кончі-Заспі, там проводимо індивідуальні тренування. Групових занять, зустрічей, спілкування немає, усе в рамках карантину. Підтримуємо форму самі, намагаємося тримати себе в кондиціях, які знадобляться після виходу з карантину.
- Чи відрізняються тренування голкіперів і польових гравців в умовах карантину?
- Перші дні нічим не відрізнялися. У всіх футболістів була одна програма підготовки, яку в загальний чат відправляв наш тренер із фізпідготовки. Зараз вона трохи змінилася, у воротарів більш спеціальна робота, спрямована на спритність, на ловлю м'яча. Викручуємося як можемо - використовуємо батути, придумуємо вправи, щоб працювати з м'ячем. Але, звісно, ніхто не прибирав бігову роботу та завдання від тренерського штабу.
- Який матч був для тебе найскладнішим у кар'єрі?
- Виділити одну гру дуже складно. Було досить багато важких, напружених матчів - як із великою кількістю небезпечних моментів біля моїх воріт, так і в психологічному плані. Один виділити не можу.
- А від яких матчів отримуєш більше задоволення - коли у тебе багато роботи, усе "горить у руках", або коли вдається керувати захистом настільки вдало, що форварди суперників не доходять до воріт?
- Звичайно, хотілося б, щоб матчів, у яких наша команда спокійно вигравала, я керував обороною та не було спроб дійти до наших воріт, було більше. Але, відповідаючи на питання, мені більше подобаються матчі з великою кількістю гольових моментів, коли воротар постійно в грі. Для мене це більш комфортні умови. Адже навіть коли оборона діє відмінно та не дає шансів супернику, може з'явитися момент, до якого команда і воротар зокрема має бути готовим.
- У чому секрет відбиття пенальті?
- Секретів немає, кожен воротар повинен готуватися до матчу. У "Динамо" є наукова група, яка перед кожною грою надає нам повний розбір футболістів. Окрім того, наш тренер воротарів Михайло Михайлов наполягає на певних діях під час пробиття 11-метрових. Дрібниць у футболі не буває, зокрема й у відбитті пенальті. Потрібно ретельно готуватися.
- Протистояти якому нападнику було найскладніше?
- Для мене за напругою матчу та великою кількістю моментів - це був Ігуаїн. Він дуже непередбачуваний, добре відкривається, знаходить моменти, щоб пробити по воротах у складних ситуаціях. У півфінальних матчах Ліги Європи між "Дніпром" і "Наполі", перебуваючи під щільною опікою наших захисників, Ігуаїн примудрявся пробити по воротах або скинути м'яч під удар. Для мене це один із нападників, який завдав мені та нашій команді великих проблем, тому можу виділити його. Але на сьогодні дуже багато хороших нападників, які самі знаходять моменти, викручуючись із важких ситуацій.
- Твій топ-3 найкращих воротарів сучасності?
- Зараз на перші ролі виходить гра ногами, воротар діє як центральний захисник, футболіст, який починає атаки. Тому я назвав би тер Штегена, Аліссона й Едерсона. Вони є прикладом сьогоднішньої моделі воротаря, у яких є все - гра ногами, на виходах і на лінії, уміння читати гру та керувати обороною.
- Чи не засмучує тебе, що раніше воротарів цінували за їхню реакцію, роботу на виходах і перехопленнях, а зараз очікують, щоб голкіпер шукав передачами своїх партнерів?
- Футбол не стоїть на місці, постійно розвивається, рухається вперед. Колись можна було брати м'яч у руки після передачі назад ногою від своїх захисників. Зараз такого вже немає і воротар повинен еволюціонувати разом із усім футболом і своєю командою.
Досить багато воротарів грають зараз і на виходах, і тим паче на лінії, через це й перебуваючи в топі. Не скажу, що лише гра ногами - це найголовніше для воротаря. Усе повинно бути в комплексі та збалансовано.
- Тобі довелося пограти в кількох іноземних клубах. Чим відрізняється підготовка воротарів в Україні, Туреччині та Іспанії?
- Почну з того, що Михайло Михайлов - це першовідкривач воротарського мистецтва в Україні. У нього є своя школа та система, свої погляди на роботу та гру воротарів. Не хочу нікого образити, але, напевно, в Україні аналогів роботи Михайлова я не бачу. Окрім Михайлова, я працював із Геннадієм Жилкіним у "Кривбасі" і Валерієм Городовим у "Дніпрі". Їхня робота відрізняється, вона мені теж дуже подобалася, але Михайлов із нуля побудував свій напрямок, який передає новим поколінням.
У "Бешикташі" я спочатку працював з іспанським тренером воротарів, потім був Мар'ян Мрміч, який поєднував роботу в збірній Хорватії та турецькому клубі. У іспанських тренерів, як і в "Малазі", усе спрямовано на моделювання ігрових ситуацій, на реакцію. У Мар'яна було інше бачення тренувального процесу. Але якщо узагальнити, то найголовніше - це гра, саме вона є показником усіх твоїх тренувань, своєрідним іспитом.
Я вдячний усім тренерам воротарів, з якими працював. Кожен із них навчив мене чогось нового, привніс щось своє.
- Яка твоя улюблена страва і з ким із гравців "Динамо" дружите сім'ями?
- Дружимо з Гармашами та Сидорчуками. А з приводу страв - у мене дуже круто готує дружина, для мене кухня моєї дружини - бездоганна. А сам я - не фанат готування. Можу приготувати яєчню, зробити пюре, зварити сосиски. Це все, на що я здатний, тому вся відповідальність у цьому плані переходить на дружину.
- З ким живеш в одній кімнаті на базі та на зборах?
- З Віталієм Миколенком. Він навіть іноді ганяє мене по кімнаті, відключає інтернет, тому що йому потрібно пограти в Counter-Strike. Він молодий, більш просунутий. Я багато в комп'ютерні ігри не граю, а в нього - баталії. Збираються бандою, особливо на заїздах, проводять турніри.
Коли у мене звільнилася кімната, я сам йому запропонував переїхати. У нас хороші відносини, Миколенко - скромний хлопець, але не завжди. Іноді у нього трохи зашкалює, доводиться ставити на місце. (Усміхається)
- Улюблені фільми Дениса Бойка?
- Я б порадив усім серіал "Тригер", крутий серіал, дуже мені зайшов. А фільмів стільки вже подивився, що виділити щось складно. Мені більше подобаються фільми, засновані на реальних подіях. Шукаю те, що може бути цікавим не тільки мені, але й моїй родині. Зараз нам видалася можливість набагато більше перебувати з сім'єю, приділяти їй максимум уваги. Тому віддаю перевагу фільмам для сімейного перегляду.
- Чи плануєш написати автобіографію після завершення кар'єри?
- Іноді думав над цим. Можливо! На сто відсотків ствердно не скажу, але, оглядаючись назад, є про що написати та розповісти. В принципі, це можливо.
- На твою думку, який сценарій потрапляння в Лігу чемпіонів сьогодні більш реалістичний - виграти національний чемпіонат або пройти туди в ранзі віце-чемпіона через кваліфікацію? Чи на цьому етапі розвитку клубу, з огляду на велику кількість молодих гравців у складі, краще набратися більше досвіду, виступаючи в Лізі Європи?
- У футбольного клубу "Динамо" кожен сезон стоїть завдання - виграти чемпіонат, Кубок і Суперкубок. Інших завдань у цьому клубі ніколи не було і, сподіваюся, не буде. Це найголовніше. Що стосується конкретного питання - звичайно ж, краще виходити в Лігу чемпіонів із першого місця. Але, з іншого боку, виходити туди та бути "хлопчиками для биття"... Так, для клубу потрапляння в ЛЧ - це добре, враховуючи фінансові винагороди. Але вийти туди та програти всі шість матчів, щоб нас розносили без шансів, не хотілося б. Потрібно бути реалістами та тверезо оцінювати свої можливості. Я не скажу, що на сьогодні ми не готові до цього. Але, напевно, судячи з певних моментів, іноді краще зайвий рік зміцніти і зіграти в Лізі Європи, набравшись ще більше досвіду, щоб зігрався склад.
Адже у нас щороку з'являється багато молодих хлопців, які пробиваються в основу та хочуть заявити про себе. Щороку у нас молоді хлопці дебютують у єврокубках, тобто у них немає певного досвіду гри в подібних турнірах. А матчі Ліги чемпіонів - це найвищий рівень. Але я дуже хочу грати в Лізі чемпіонів, буду радий і готовий у ній зіграти. Буду намагатися робити все можливе, і вся команда буде боротися до останнього в Лізі чемпіонів. Я не проміняв би це на участь у Лізі Європи заради того, щоб виходити з групи, досягати кращих результатів.
- Чи стежиш за матчами чемпіонатів Білорусі, Таджикистану і Бурунді, які тривають, незважаючи на пандемію?
- Не дивлюся. Краще більше часу провести з родиною, подивитися той же фільм, головне - разом, усією сім'єю. Я не можу сказати, що це погані чемпіонати. Я їх не бачив і не беруся судити про їхній рівень.
