Шановні українці, українки!
Сьогодні день, коли ми вшановуємо пам’ять мільйонів наших людей, які були вбиті голодом. Мільйони страшних смертей, і найбільше – у Голодомор 1932–33 років. Це був системний удар по Українському народу – політика геноциду, яку сьогоднішня Росія успадкувала й зробила знов частиною своєї ідеології. Уся ця війна, що триває зараз проти України й може розширитись на інші народи, – це наслідок безкарності Москви. Яку б форму не мав їхній режим, якщо вони залишаються безкарними, Росія намагається повторити своє зло. Сьогодні мільйони наших людей запалять свічки памʼяті – це наше спільне вшанування жертв Голодомору. Але також це нагадування і для всіх нас, і для всіх у світі, що збереження пам’яті – це також дії на захист справедливості, на захист життя і щоб убивці не було жодної винагороди за знищення людей. Біль попередніх поколінь Українського народу й те, через що українці змушені проходити зараз, – усе це дуже переплетено. І багато нам говорить.
Цими днями відбудуться консультації з партнерами щодо кроків, які потрібні для закінчення війни, – я підписав указ про склад делегації України, я затвердив усі відповідні директиви. Наші представники знають, як захищати українські національні інтереси й що саме потрібно, щоб Росія не здійснила третє вторгнення, іще один удар по Україні – так само, як у минулому повторювала злочини проти нашого народу і проти інших народів також. Зараз ідеться про значно більше, ніж про ті чи інші пункти того чи іншого документа. Треба зробити так, щоб не панував ніде у Європі та світі принцип, що злочини проти людей і людяності, проти держав і народів можуть мати якусь винагороду й прощення. Реальний мир завжди базується на гарантованій безпеці та на справедливості. І це відчуття не тільки моє – я знаю, що це відчуття мільйонів наших людей і більшості людей у світі.
