Дезидерій Товт був гравцем, який викликав захват у вболівальників і фахівців, які стежили за київським «Динамо» 40-х.
Серед плеяди західноукраїнських майстрів, які поповнювали «Динамо» (Київ) у 40-х і 50-х роках ХХ століття після Возз’єднання України, були різні за амплуа футболісти, проте об’єднувало їх одне – «імпортний», європейський, нетутешній стиль, який різко контрастував із радянською манерою, виробленою за роки міжнародної ізоляції футболу СРСР.
Саме тому на вболівальників і фахівців, які бачили «Динамо» 40-х і 50-х, справили таке велике враження закарпатські новачки киян. Технічні, неспішно мудрі й розважливі на полі, вони додали неповторних ноток ігровому ансамблю команди, і вона ніколи не була вже такою, як раніше. Серед тих, хто залишив великий слід в історії клубу, відзначимо Дезидерія Товта. Хоча Друга світова війна вкрала в нього найкращі роки футбольних виступів, навіть на злеті своєї кар’єри він віддав «Динамо» три чудових сезони, будучи одним із найбільш яскравих повоєнних нападників команди столиці України.
Дезидерій Людвігович Товт народився 4 вересня 1920 року в Ужгороді (на той час ‒ Чехословаччина). У підлітковому віці здібний молодий футболіст опинився в найпопулярнішій спортивній команді української общини ‒ «Русь» (Ужгород). У 1935-38 роках виступав за юнацьку команду, а з 1939-го опинився в першому дорослому складі, який у «Русі» регулярно брав участь у змаганнях Чехословаччини, а згодом і Угорщини. Товта вважали напрочуд перспективним – до слова, він входив і в збірну Підкарпатської України-Русі.
Воєнні дії не оминули Закарпаття, проте проходили там дещо інакше, ніж на інших теренах України – зокрема, жив на Срібній землі футбол, «Русь» продовжувала участь у змаганнях, а Товт часто забивав і постійно називався серед найкращих. Коли ж війна закінчилася, а на Закарпатті встановилася радянська влада, всі існуючі спортивні клуби було ліквідовано, натомість з’явилися звичні для СРСР спортивні товариства.
У 1945 році Товт грав за збірну Мукачевого, у складі збірної команди Закарпаття став переможцем І Спартакіади УРСР (визнаний найтехнічнішим гравцем футбольного турніру в Києві), а наступного року потрапив у «Спартак» (Ужгород). Ця команда в 1946 році підвищилася в класі, піднявшись із 3-ї в 2-гу групу чемпіонату СРСР (Дезидерій був капітаном команди-чемпіонки УРСР), закарпатські команди прогриміли й у Кубку УРСР. Тож селекціонери провідних команд (не лише з України) почали активно освоювати новий напрямок скаутингу. Один за одним, десятеро закарпатських гравців опинилися в «Динамо». «Проґавили» кияни тільки Йожефа Бецу, якого «призвали» в московський ЦБЧА, Товта ж перехопили з-під носа в московського «Спартака». Допоміг… хет-трик у ворота киян в одному з матчів за ужгородський «Спартак».
Легендарний Олег Макаров у книзі «Воротар» пригадував, як його наставляли перед виходом на заміну в Ужгороді:
Передаючи мені місце, основний воротар Близинський прошепотів:
- Наглядай за Товтом. Це справжній чорт!
Коли настав час повторного матчу і ми вишикувалися в центрі зеленого килима, хтось із товаришів показав мені чорнявого кремезного хлопця з глузливими очима.
– Ось це і є Дезидерій Товт. Стережися його.
Але, як я не намагався боротися з його сильними ударами, нічого доброго з цього не вийшло. Ми програли з рахунком 1:4, і три м'ячі записав на свій актив саме Товт.
Пізніше, коли ми зустрілися вже як одноклубники у київському «Динамо», згадали моє бойове хрещення, і я дорікнув йому:
- Що ж ти тоді не пощадив молодика? Хіба ти не бачив, що я тремчу від страху? Адже це був мій перший матч за майстрів.
Дезидерій засміявся:
- Я не хотів, щоб ти зазнавався. Краще погано почати і добре скінчити, ніж навпаки.
Втім, відразу заграли лише кілька із цих десяти ‒ 17 квітня 1949 року на 16-й хвилині матчу з ленінградським «Динамо» під керівництвом Михайла Бутусова один із новачків відкрив рахунок. Це якраз Дезидерій Товт у своєму дебютному матчі чітким ударом замкнув передачу героя матчу Дашкова (Федір пізніше асистує ще й Жиліну, кияни обіграють ленінградських «одноклубників» ‒ 2:1). У своєму першому сезоні в «Динамо» Товт заб’є дев’ять м’ячів у 28 матчах. Кияни фінішують сьомими, проте дубль, де перші ролі виконували якраз нові закарпатці, вперше в історії виграє чемпіонат СРСР серед молоді.
Яким Дезидерія побачили київські вболівальники? Надамо слово ветерану вітчизняної журналістики Леоніду Каневському (цитуємо по статті 1997 року): «Товт був найкращим з вихованців закарпатського футболу першого «київського призову». Його «коронкою» був сильний удар з-за меж штрафного майданчика. Часто воротарі навіть не встигали й руху зробити, як м’яч опинявся в сітці». Це був дійсно різносторонній і талановитий футболіст. Приміром, «Шахтареві» він забив головою, кілька м’ячів забив дальніми ударами чи в дотик після флангових передач, досить впевнено (і переважно вдало) виконував пенальті.
У 1950 році Товт став найкращим бомбардиром киян, відзначившись 11 голами в 32 матчах, але наступного сезону його результативність впала (4 голи в 25 матчах), а деякі матчі того чемпіонату він пропустив через травми. Яскравий правий напівсередній нападник, на превеликий жаль, пізно потрапив у «Динамо» ‒ і на 31-му році життя почав потихеньку втрачати місце в основі киян. Загалом у складі першої клубної команди київського «Динамо» Дезидерій Товт провів 85 матчів (24 голи) в чемпіонаті СРСР, ще 6 матчів (1 гол) ‒ у Кубку СРСР. В окремих матчах виводив киян на поле в якості капітана.
Такого гравця, напевно, не відмовилися б мати в своєму складі чимало клубів Класу «А» ‒ Вищої ліги, проте Дезидерій Товт вирішив повернутися на свою малу батьківщину. Ужгородський «Спартак», який до того двічі (в 1946 із Товтом і в 1950 без нього) вигравав першість УРСР, потребував допомоги в боротьбі за повернення в команди майстрів. У 1953 році Дезидерій допоміг спартаківцям втретє виграти чемпіонат Української республіки, забивши за вісім сезонів в цій ужгородській команді щонайменше півсотні м’ячів (повної статистики по низових змаганнях, на жаль, не існує).
Завершивши виступи в 1956 році, Дезидерій Людвігович почав тренерську роботу в штабі «Спартака» (Ужгород) під керівництвом іще одного великого екс-динамівця Києва – Михайла Михалини. Пізніше, в 1971-1974 роках, був і головним тренером «Говерли», яка грала в Другій союзній лізі. В 1972 році ужгородці стали другими в цих змаганнях. Але тренерська робота не настільки, напевно, приваблювала Товта, тому що надалі в 70-х він став головою обласної федерації, багато років очолюючи футбол на Закарпатті.
Останні роки життя Дезидерій Людвігович Товт провів в Угорщині. Помер 10 липня 2002 року в 81-літньому віці в Будапешті. На батьківщині пам’ять про Д.Л.Товта увіковічнили турніром-меморіалом.
