Дезидерій Товт був гравцем, який викликав захват у вболівальників і фахівців, які стежили за київським «Динамо» 40-х.
Серед плеяди західноукраїнських майстрів, які поповнювали «Динамо» (Київ) у 40-х і 50-х роках ХХ століття після Возз’єднання України, були різні за амплуа футболісти, проте об’єднувало їх одне – «імпортний», європейський, нетутешній стиль, який різко контрастував із радянською манерою, виробленою за роки міжнародної ізоляції футболу СРСР.
Саме тому на вболівальників і фахівців, які бачили «Динамо» 40-х і 50-х, справили таке велике враження закарпатські новачки киян. Технічні, неспішно мудрі й розважливі на полі, вони додали неповторних ноток ігровому ансамблю команди, і вона ніколи не була вже такою, як раніше. Серед тих, хто залишив великий слід в історії клубу, відзначимо Дезидерія Товта. Хоча Друга світова війна вкрала в нього найкращі роки футбольних виступів, навіть на злеті своєї кар’єри він віддав «Динамо» три чудових сезони, будучи одним із найбільш яскравих повоєнних нападників команди столиці України.
Дезидерій Людвігович Товт народився 4 вересня 1920 року в Ужгороді (на той час ‒ Чехословаччина). У підлітковому віці здібний молодий футболіст опинився в найпопулярнішій спортивній команді української общини ‒ «Русь» (Ужгород). У 1935-38 роках виступав за юнацьку команду, а з 1939-го опинився в першому дорослому складі, який у «Русі» регулярно брав участь у змаганнях Чехословаччини, а згодом і Угорщини. Товта вважали напрочуд перспективним – до слова, він входив і в збірну Підкарпатської України-Русі.
Воєнні дії не оминули Закарпаття, проте проходили там дещо інакше, ніж на інших теренах України – зокрема, жив на Срібній землі футбол, «Русь» продовжувала участь у змаганнях, а Товт часто забивав і постійно називався серед найкращих. Коли ж війна закінчилася, а на Закарпатті встановилася радянська влада, всі існуючі спортивні клуби було ліквідовано, натомість з’явилися звичні для СРСР спортивні товариства.
У 1945 році Товт грав за збірну Мукачевого, у складі збірної команди Закарпаття став переможцем І Спартакіади УРСР (визнаний найтехнічнішим гравцем футбольного турніру в Києві), а наступного року потрапив у «Спартак» (Ужгород). Ця команда в 1946 році підвищилася в класі, піднявшись із 3-ї в 2-гу групу чемпіонату СРСР (Дезидерій був капітаном команди-чемпіонки УРСР), закарпатські команди прогриміли й у Кубку УРСР. Тож селекціонери провідних команд (не лише з України) почали активно освоювати новий напрямок скаутингу. Один за одним, десятеро закарпатських гравців опинилися в «Динамо». «Проґавили» кияни тільки Йожефа Бецу, якого «призвали» в московський ЦБЧА, Товта ж перехопили з-під носа в московського «Спартака». Допоміг… хет-трик у ворота киян в одному з матчів за ужгородський «Спартак».
