- Напевно, було незвично почувати себе вболівальником збірної та спостерігати за матчем із трибуни?
- Скажу лише одне: на мені була футболка збірної України, яка стала повністю мокрою. Тобто, я фактично був на футбольному полі, підказував, кричав, тим паче, що з трибуни все набагато краще видно.
- Ви вже привітали Блохіна, Шевченка та компанію із вчорашнім успіхом?
- Так, я був у роздягальні вчора після матчу, привітав хлопців та тренерський штаб із хорошим початком та результатом. Сподіваюся, так само все й буде продовжуватися, а хлопці зроблять усе можливе, щоб пройти якомога далі й дочекатися на моє повернення з Німеччини, щоб я міг підтримати їх у фіналі.
- Що, на ваш погляд, стало переломним моментом у вчорашньому матчі? Шведи забивали свій м’яч, порушуючи правила fair play...
- Ці правила вже давно мають дуже жорсткі межі. І лише одна людина на полі може приймати рішення про зупинення матчу – це арбітр. Нам чітко казали про те, що потрібно грати до свистка. Незалежно від того, лежить гравець на полі чи ні, необхідно догравати епізод до завершення. Що стосується переломного моменту, вважаю, в команді завжди мають бути такі гравці й такі лідери, як Андрій Шевченко. Його запал, харизма, бажання не лише допомогли йому самому довести багатьом скептикам, чи потрібен такий гравець у збірній, але й усім хлопцям. Я знаю, наскільки сильно він хотів та прагнув зіграти на Євро. Вважаю, в команді має бути якомога більше лідерів, готових узяти на себе відповідальність, повести команду за собою, якщо щось не складається чи не йде гра.
- Вам сподобалася атакуюча модель збірної України?
- Гра команди в атаці та обороні має бути збалансованою, одне без іншого не буває. Вважаю, запорука успіху – це хороша, злагоджена гра команди в обороні й разючі, швидкі, креативні дії в атаці. Плюс висока індивідуальна майстерність всіх виконавців.
- Що можете сказати з приводу гри П’ятова та центральних захисників?
- Я й сам відчував на собі вантаж відповідальності, який лягає на плечі гравців, особливо у стартових матчах таких важливих турнірів, як чемпіонат Європи, до того ж, коли граєш перед своєю аудиторією. Вважаю, всі заслужили лише на найкращі слова. Так, були окремі помилки, але впевнений, що тренерський штаб їх розбере. Загалом же хлопці впоралися як із хвилюванням, так і з тиском, який був перед грою.
- Чи поїдете ви до Донецька на наступний матч збірної України?
- Мене запрошують туди, але я поки не впевнений. 19-го червня точно не поїду, оскільки, як уже казав, лечу до Німеччини. А до від’їзду ще потрібно вирішити багато справ.
Світлана Полякова
