А завершальний етап відновлення конголезець проходить в Україні. Напередодні свого повернення до загальної групи Мбокані розповів кореспонденту офіційного клубного сайту про самопочуття та про те, коли його можна очікувати на полі:
- Дякую, я почуваюся добре, оскільки останні два тижні працював із тренером із фізпідготовки Віталієм Кулибою, й зараз перебуваю в хорошій формі.
- Скільки часу зайняла ваша реабілітація у Франції, й як саме вона проходила?
- Я займався багато чим: і фізичною роботою, і спеціальними вправами, провів там близько місяця під наглядом дуже хороших та кваліфікованих фахівців. Власне кажучи, саме тому я й обрав це місце для проходження реабілітації.
- Як оцінили ваш стан клубні лікарі після вашого повернення до Києва?
- Начебто, все добре для мене складається, й за прогнозами лікарів уже найближчої суботи я почну займатися в загальній групі, чому я дуже радий, оскільки був відсутній тривалий час.
- Це заключний етап реабілітації? Вам уже не потрібно буде літати до Бельгії або до Франції за консультаціями чи лікуванням?
- Так, період відновлення майже завершено, основна його частина пройшла в Бельгії й у Франції, а тепер після роботи з Віталіком я готовий працювати в загальній групі, щоб найближчим часом уже починати грати.
- Чим саме ви займалися в Києві? З якими ще обмеженнями працювали?
- Обмеження визначає лікар, але останні два тижні я фактично працював без них. Робив усі вправи, працював із м'ячем. Не відчуваю жодного дискомфорту чи болю, тому розраховую працювати в повноцінному режимі. Якщо раптом щось відчую, обов'язково скажу про це лікарям, але поки все добре.
- Як гадаєте, скільки часу вам знадобиться тренуватися в загальній групі, щоб вийти на поле чи хоча би потрапити до заявки?
- Чесно кажучи, я готовий вийти на поле хоч зараз. Коли я повернувся до Києва, поговорив із головним тренером Сергієм Ребровим, тренерський штаб склав для мене індивідуальну програму, яку я успішно виконав. Можливо, вже в наступному матчі зможу вийти на поле. Принаймні, на даний момент почуваюся повністю готовим.
- Про що ще розмовляли з Ребровим? Тренер вас підтримав, підбадьорив?
- Як я вже сказав, коли ми бачилися, він склав для мене програму. Зараз, коли у всіх перерва, пов'язана з матчами збірних або просто вихідні у тих, кого не викликали, я проводив майже кожен день по два тренування, щоб коли всі повернуться, вже займатися в загальній групі та готуватися до найближчого матчу.
- Чи скучили за футболом за той час, що вам довелося пропустити?
- Так, звичайно. Певний час реабілітації я провів у Бельгії, займаючисьпереважно з м'ячем. Уже тоді я хотів грати, а зараз – тим паче. Весь час, поки я тренувався з молодіжною командою, думав про те, як мені хочеться якомога швидше знову почати грати.
- Прикро, що до зимової перерви встигнете провести лише кілька матчів? Ви лише повернулися, а перша частина сезону вже завершується...
- Звичайно, шкода, але, на жаль, від мене тут мало чого залежить, це була травма, такий футбол.
- За час вашої відсутності в команді з'явився новачок – Теодорчик, чи встигли вже з ним познайомитися?
- На жаль, особисто познайомитися ще не вдалося, оскільки я працював окремо, просто бачив його кілька разів на тренуваннях першої команди. Але я знаю, що це хороший гравець, блискучий нападник.
- Враховуючи результативність Кравця, конкуренція в атаці збільшилася?
- Не мені про це судити. Зараз багато хто добре грає та забиває голи. У будь-якому випадку, рішення за головним тренером. Мені залишається лише ретельно працювати.
- Під час своєї відсутності чи стежили за виступами «Динамо»? Як оцінюєте перше місце команди в чемпіонаті України та Лізі Європи?
- Звичайно, стежив. Я пишаюся цими досягненнями, клуб на них заслуговує. Ще на самому початку сезону було видно, що Ребров налаштований на досягнення високих результатів, виграш титулів. І я вважаю, він проводить якісну та правильну роботу.
- Травми футболістів – це завжди непростий період. Хто вас найбільше підтримував у цей час?
- Так, справді, травми, особливо ті, що вимагають тривалого відновлення, це непростий час. Спочатку я був трохи збентежений та засмучений, але мене підтримувала сім'я, друзі, одноклубники – це додало мені ще більше впевненості у власних силах та надало мотивацію працювати й відновлюватися. Коли я був у Сан-Рафаелі, зі мною туди вирушила моя сім'я, також приїжджали провідувати мої друзі, періодично дзвонили партнери по команді, підтримували та цікавилися моїм здоров'ям. Тож усе добре. Зараз моя сім'я зі мною в Києві.
* фото В.Раснер
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv