18 вересня 2003 року на прес-конференції в Києві тодішній президент ФФУ Григорій Суркіс представив нового тренера збірної — Олега Блохіна, який одразу ж заявив про те, що виведе Україну на ЧС 2006 з першого місця у відбірковій групі.
Ці слова Блохіна, який до того мав не надто успішну тренерську кар'єру в грецькому АЕКу, викликали хвилю скептичних відгуків у пресі, серед спеціалістів та й у вболівальників. Проте тренера було призначено, й 11 жовтня 2003 року товариською грою з командою Македонії Блохін розпочав свій «похід до мрії». Та скептицизм, що висловлювали до Блохіна, зростав із кожною новою товариською грою збірної під його керівництвом. Нічия з Лівією, поразка від Македонії, нічия зі словаками, поразка від французів та розгром від Англії не додавали впевненості в успішності Блохіна-тренера.
Уперше перші
У відбірковому раунді «синьо-жовті» стартували 4 вересня 2004 року нічиєю з Данією в Копенгагені (1:1). У цьому матчі взяли участь четверо гравців, які на той момент грали за київське «Динамо», – Олександр Шовковський, Андрій Несмачний, Андрій Гусін та Олег Гусєв. Усі вони вийшли у стартовому складі, а Гусін до того ж забив перший м’яч нашої збірної в тому відборі.
За кілька днів «синьо-жовті» здобули першу перемогу у відборі, в гостях здолавши Казахстан (2:1). У наступному спареному, вже домашньому турі, що відбувся в жовтні, Україна знову зіграла внічию з одним із прямих конкурентів, Грецією (1:1), а також перемогла нижчу за класом Грузію (2:0).
Ключовим став поєдинок, який відбувся 17 листопада 2004 року в Стамбулі, на стадіоні «Шюкрю Чараджоглу», в якому Україна сенсаційно розгромила Туреччину (3:0) завдяки голу Олєга Гусєва та дублю Андрія Шевченка. Динамівці Шовковський, Федоров, Несмачний, Гусін та Гусєв з’явилися у стартовому складі, а Юрій Дмитрулін вийшов на заміну в другому таймі.
2005-й рік розпочався виїзною перемогою над Албанією (2:0), продовжився домашніми «сухими» вікторіями у матчах зі збірними Данії (1:0) та Казахстану (2:0).
На окрему увагу заслуговує матч в Афінах проти Греції, який, як і виїзний поєдинок із Туреччиною, зіграв ключову роль для нашої збірної. Матч завершився мінімальною звитягою команди Олега Блохіна – 1:0. Єдиний гол на 82-й хвилині забив на той момент 32-річний динамівець Андрій Гусін, який узимку 2005-го перейшов до самарських «Крильєв Совєтов». Гусін приголомшив усіх феноменальним забігом через усе поле, тим самим ставши героєм футбольної України.
Як і в мільйонів українських уболівальників, цей гол надовго залишився в пам’яті тодішнього керманича національної збірної Олега Блохіна: «Тоді ми в Афінах зіграли успішніше, ніж у Києві. Вдома була нічия – 1:1, а в гостях перемога – 1:0. Феноменальний прорив Гусіна на останніх хвилинах матчу через усе поле, що завершився голом, досі перед очима. «Як ти туди добіг?» – запитував я потім в Андрія, який ледь стояв на ногах від утоми. Греки тоді були чемпіонами Європи, що збільшувало значимість нашого успіху».
Вересневий матч проти Грузії у Тбілісі в разі перемоги нашої збірної виводив би її на чемпіонат світу. На 43-й хвилині Руслан Ротань, який на той момент уже став гравцем київського «Динамо», зробив перший крок до мрії мільйонів українців, проте на 89-й хвилині Георгі Гактохідзе зрівняв рахунок, і, здавалося, відклав на довший термін святкування українців, адже тепер справа виходу на ЧС переносилася на наступну гру з Туреччиною. Та додому, до Києва, збірна України прилетіла вже першим учасником ЧС-2006 від Європи, оскільки збірна Данії на 93-й хвилині зустрічі вирвала нічию у грі з турками, чим зробила збірну України недосяжною для суперників.
Олег Блохін виконав свою обіцянку, ставши тренером, який уперше в історії вивів Україну на чемпіонат світу. Більше того, збірна України подолала сито кваліфікації першою серед усіх європейських збірних.
Вшанування команди Блохіна відбулося 7 вересня 2005 року, коли на заповненому «Олімпійському», незважаючи на поразку від Туреччини (0:1), національну збірну вітали понад 65 тисяч уболівальників. Завершили відбір українці домашньою нічиєю з Албанією (2:2), яка також уже нічого не вирішувала.
У цьому відбірковому циклі Олег Блохін викликав до лав збірної дев’ятьох гравців, які на той час грали за київське «Динамо». Усі 12 матчів ворота збірної без замін захищав Олександр Шовковський.
По 11 ігор провели динамівці Андрій Несмачний та Олег Гусєв, причому по одній грі вони пропустили лише через дискваліфікацію за перебір жовтих карток. Несмачний провів усі 11 матчів без замін, а Гусєв не дограв до фінального свистка лише стартовий матч зі збірною Данії. Окрім того, на рахунку Олега один гол.
Сергій Федоров 7 разів виходив у стартовому складі та одного разу – на заміну.
Андрій Гусін провів 6 матчів відбору (5 у стартовому складі) в якості гравця «Динамо» та ще 3 (2 у старті), вже виступаючи за самарські «Крилья Совєтов». До того ж, він відзначився трьома забитими м’ячами.
Руслан Ротань, навпаки, розпочинав відбірковий цикл ще в якості гравця дніпропетровського «Дніпра», а завершував, уже граючи за київське «Динамо». У статусі динамівця він провів три заключні ігри відбору (всі у стартовому складі), перед тим узяв участь у чотирьох поєдинках (два у старті).
Сергій Ребров, який улітку 2005-го року повернувся до київського «Динамо», взяв участь у вирішальній грі проти Грузії, вийшовши на заміну.
По одному матчу зіграли Юрій Дмитрулін та Владислав Ващук. Перший вийшов на заміну виїзного матчу проти Туреччини, а другий, після повернення до «Динамо», взяв участь в іншій грі зі збірною Туреччини, яка, щоправда, нічого не вирішувала.
Найкращим бомбардиром збірної в цьому відбірковому етапі став екс-динамівець Андрій Шевченко (6 м’ячів), який провів ці матчі в якості форварда «Мілана», а перед початком чемпіонату світу перейшов до лондонського «Челсі». Динамівці Гусін та Ротань забили по три м’ячі, Гусєв – один.
Звитяга Шовковського та історичне досягнення
До заявки збірної України на чемпіонат світу в Німеччині, складеної з 23-х футболістів, мали увійти вісім гравців, які на той момент представляли київське «Динамо». Зокрема, це Олександр Шовковський, Андрій Несмачний, Сергій Федоров, Владислав Ващук, Олег Гусєв, Сергій Ребров та Руслан Ротань, які представляли «Динамо» у збірній протягом відбору. До них долучився Артем Мілевський, який за місяць до початку ЧС-2006 став віце-чемпіоном Європи серед молодіжних збірних, проте не зіграв на той момент жодного матчу за національну команду.
Та в останній момент травмованого Сергія Федорова замінив вихованець київського «Динамо» Олександр Яценко, який провів сезон перед мундіалем в оренді, виступаючи за ФК «Харків». Молодий захисник був капітаном тієї молодіжної збірної України, яка здобула срібло на ЧЄ-2006.
Звісно ж, потрапив до остаточної заявки й один із героїв відбіркового циклу, на той час уже екс-динамівець Андрій Гусін.
«Коли за кордоном заходить мова про український футбол, у першу чергу згадують про Андрія Шевченка. Я же у відповідь на це кажу, що після турніру в Німеччині весь світ дізнається імена інших наших гравців – Олександра Шовковського, Анатолія Тимощука, Андрія Русола, Олега Гусєва, Руслана Ротаня, Андрія Вороніна та інших» – ці слова, які сказав Олег Блохін напередодні мундіалю, не були далекими від істини після його завершення. Національна команда України голосно заявила про себе на весь світ, увійшовши до вісімки найкращих збірних планети.
Однак перший млинець для «синьо-жовтих» виявився глевким. 14 червня 2006 року в Лейпцигу, на «Центральштадіоні», за присутності 43 тисяч глядачів в історичному першому матчі на чемпіонатах світу збірна України зазнала болючої розгромної поразки від збірної Іспанії – 0:4.
У стартовому складі нашої збірної опинилися п’ятеро гравців київського «Динамо» – Шовковський, Несмачний, Ващук, Гусєв та Ротань, останнього в другому таймі замінив Ребров, а Ващук не дограв матч, отримавши червону картку. Можливо, не вистачило Україні травмованого Федорова, який став знаменитим «плащем Рауля» в попередньому відборі до ЧЄ-2004…
Другий матч України на Мундіалі, який відбувся 19 червня в Гамбурзі, став не менш історичним, адже у ньому наша збірна здобула свою першу перемогу у фінальних стадіях світових форумів. Команда Олега Блохіна повністю реабілітувалася перед уболівальниками за поразку в першому турі, розгромивши збірну Саудівської Аравії з таким самим рахунком – 4:0.
Красень-гол забив Ребров, інші м’ячі на рахунку Русола, Шевченка та Калініченка.
Пропускав гру дискваліфікований Ващук, усі інші динамівці, які грали проти Іспанії, знову з’явилися на полі, лише цього разу Ребров грав із перших хвилин, а Ротань замінив його в другому таймі. Цей матч став дебютним у складі національної збірної для Артема Мілевського, який замінив легендарного динамівця Андрія Шевченка на 76-й хвилині.
Вирішальний матч групи відбувся 23 червня в Берліні, на «Олімпіаштадіоні». У старті знову з’явилися Шовковський, Несмачний, Гусєв та Ребров, а Мілевський наприкінці гри замінив Шевченка. Та Андрій на той момент уже встигнув відзначитися з пенальті.
Цей гол залишився єдиним у матчі та приніс Україні перемогу та путівку до 1/8 фіналу.
Там наша збірна зустрілася з несподіваним переможцем групи G, збірною Швейцарії. Матч відбувся 26 червня в Кельні та зібрав майже аншлаг – 45 тисяч уболівальників на трибунах. Основний та додатковий час цього напруженого двобою завершилися внічию 0:0. Зі стартових хвилин за Україну грали динамівці Шовковський, Ващук, Гусєв та Несмачний, до яких згодом долучилися Ротань, Ребров та Мілевський, який цього разу замінив Вороніна.
Саме Артему судилося забити перший м’яч у серії післяматчевих пенальті, оскільки Шевченко свою спробу не реалізував. Зробив це Артем напрочуд ефектно, але в той самий час ризиковано – «паненкою». Інші два м’ячі також на рахунку динамівців – Реброва та Гусєва.
Та справжнім героєм післяматчевої серії став Шовковський. Динамівський голкіпер став першим воротарем в історії, який на чемпіонатах світу в серії післяматчевих пенальті не пропустив жодного м'яча!
А вирішальний гол Олега Гусєва приніс нашій збірній історичну путівку до чвертьфіналу.
В 1/4 фіналу Україні дістався надважкий суперник – збірна Італії. У грі, яка відбувалася 30 червня в Гамбурзі, там, де наша збірна двома тижнями раніше здобула першу перемогу на чемпіонатах світу, взяли участь динамівці Шовковський, Гусєв, Несмачний та Мілевський, які вийшли у стартовому складі, а також Ващук, який з’явився на полі одразу після перерви.
«Скуадра Адзурра» стала непрохідним бар’єром для команди Олега Блохіна й перемогла Україну з розгромним рахунком (3:0) на шляху до свого четвертого в історії тріумфу на чемпіонатах світу…
Тим не менш, виступ збірної України було сприйнято футбольною громадськістю та вболівальниками як вдалий. Указом 3-го Президента України Віктора Ющенка всі гравці, які потрапили до заявки національної збірної на матчі ЧС-2006,незалежно від того, зіграли вони чи ні, були нагороджені орденом «За мужність» III ступеня. Футболісти, які викликалися до національної команди за останні два роки відбіркового циклу також отримали нагороди – медалі «За працю та звитягу». Різні відзнаки отримали також президент ФФУ Григорій Суркіс та тренерський штаб збірної України – Олег Блохін, Володимир Веремеєв, Олег Кузнецов, Андрій Баль, Семен Альтман та Юрій Роменський.
Усі п’ять матчів ЧС-2006 відіграли київські динамівці Шовковський, Гусєв та Несмачний, у чотирьох взяли участь Ребров та Мілевський, у трьох – Ротань та Ващук.
Незайвим буде додати, що в усіх п’яти матчах (три у стартовому складі) взяв участь Андрій Гусін, який розпочинав похід на цей чемпіонат, будучи ще гравцем київського «Динамо».
Динамівські легіонери на ЧС-2006
На чемпіонаті світу в Німеччині київське «Динамо» мало своє представництво не лише у збірній Україні. Захисник Горан Гавранчич грав на мундіалі за Сербію та Чорногорію, а півзахисник Йєрко Лєко – Хорватію.
Для Лєко сезон перед ЧС-2006 був останнім із чотирьох у складі «Динамо», влітку він на правах вільного агента перейшов до «Монако». На ЧС Хорватія потрапила до групи F, в якій вона посіла третє місце, поступившись Бразилії (0:1), а також зігравши дві нічиї з Японією (0:0) та Австралією (2:2). У підсумку путівки до 1/8 фіналу отримали Бразилія та Австралія. Лєко взяв участь лише в останньому матчі, вийшовши на заміну замість Ніко Кранчара, який тоді виступав за «Гайдук».
Для збірної Сербії та Чорногорії, яка потрапила до групи С, цей чемпіонат також став провальним. Балканці програли всі три матчі групи, поступившись Нідерландам (0:1), Аргентині (0:6) та Кот д’Івуару (2:3). Гавранчич відіграв без замін усі три зустрічі.
Гра долі
Цей цикл чемпіонату світу став першим у кар’єрі для трьох динамівців. Про всіх інших динамівців – учасників ЧС-2006 ми вже згадували в попередніх матеріалах (див. матеріали про динамівців у відборах до ЧС-1998 та ЧС-2002), тому цього разу зупинимося лише на них.
Олега Гусєва та Руслана Ротаня почали викликати до лав національної збірної в 2003 році. І саме вони залишаються єдиними з того складу, хто й зараз продовжує поєднувати активні виступи за національну збірну з клубною кар’єрою. Більше того, Ротань останнім часом неодноразово був капітаном національної збірної України.
На перших ролях ці два півзахисники й у своїх клубах. 31-річний Олег Гусєв є віце-капітаном та одним із лідерів київського «Динамо», а 32-річний Руслан Ротань – капітан дніпропетровського «Дніпра».
Інакше склалася футбольна кар’єра Артема Мілевського, який саме під час ЧС-2006 зіграв свій перший матч у футболці національної збірної та вперше з’явився у стартовому складі «синьо-жовтих».
Із цього розпочався підйом у кар’єрі Артема, згодом він став одним із лідерів «Динамо» й навіть отримав капітанську пов’язку. Але успіх виявився швидкоплинним.
Залишивши «Динамо» в 2013 році, коли добіг кінця його контракт із київським клубом, Мілевський подався до Туреччини, де уклав угоду з місцевим «Газіантепспором». Та провівши за свій новий клуб лічену кількість матчів, він урешті розірвав із ним контракт. Останні півроку 29-річний нападник перебуває у статусі вільного агента.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
