Це Василь Сорока та Андрій Драч, які проходять лікування та реабілітацію у Центральному госпіталі Служби безпеки України.
Зі словами подяки та підтримки, а також подарунками від футбольного клубу «Динамо» до них завітали президент громадської організації «Ветерани футбольного клубу «Динамо» Київ» та легендарний футболіст київського клубу Володимир Мунтян, а також президент офіційного Фан-клубу ФК «Динамо» Сергій Михайленко.
Передавши морякам вітання з поверненням на рідну землю та шану від всього клубу, команди, ветеранів клубу та президента та міцно потиснувши руку морякам, які героїчно трималися у слідчому ізолятору «Лефортово» у Москві, Сергій Михайленко та Володимир Мунтян вручили їм подарунки – повний комплект динамівського екіпірування, клубну атрибутику, книги, м’ячі, а також іменні абонементи на домашні матчі «біло-синіх».
А для маленького сина Василя Сороки, для якого вболівання за «Динамо» - родинна справа, яка передається із покоління у покоління, клуб підготував особливий подарунок – іменну динамівську футболку з номером «12» на спині.
Сам Василь розповів, що його іменну футболку «Динамо», яку йому, як і іншим полоненим клуб передав у «Лефортово», йому віддали лише коли вже повертався на Батьківщину:
- Мені було особливо приємно, коли я дізнався, що клуб передав нам футболки у СІЗО «Лефортово», де нас утримували, адже вся наша родина з мого дитинства вболіває за київське «Динамо», коли є можливість – їздимо на матчі. Але коли футболки були вже у Москві, мій адвокат сказав мені, що треба писати заяву для того, аби мою футболку мені віддали. Я написав, пройшло півтора місяця, але так нічого і не сталося. Нам сказали, що вирішили більше не передавати нам жодні речі. Тому я вдягнув цю футболку вже після того, як нас відпустили. Ті, хто встигнули отримати, були дуже раді такій підтримці. Найголовніше – вони відчули цю підтримку, що нас не забувають. Тим більше коли підтримка надійшла від такого легендарного клубу, як київське «Динамо». Тепер і мій син матиме динамівську футболку, а ще і м’яч. Як тільки мене випишуть з лікарні – обов’язково підемо на матч!
Сергій Михайленко попросив цю футболку, яка побувала у Москві та врешті повернулася, із підписом Василя для музею Фан-клубу, пообіцявши що клуб подарує йому нову таку саму, після чого розповів про свої враження після візитів до двох госпіталів, де зараз лікуються звільнені моряки:
- Такі зустрічі не можуть не вражати, адже це хлопці, яких вся Україна бачила по телевізору та переживала за них. Всіх вражали ті кадри, коли їх брали у полон, коли нарешті звільнили, коли вони повернулися в Україну. Спілкування з ними мене особисто вразило, я відчув, які вони мужні і сильні характером. Приємно було бачити їх радісні обличчя під час цих візитів, адже вони є вболівальниками нашого клубу. Один із них, Василь Сорока, коли вже дізнався, що ми до нього їдемо, попросив, аби ми подарували футболку для його сина. Ми зробили маленьку футболку із символічним для вболівальників номером «12» на спині. Василь пообіцяв, що обов’язково приведе сина на матч у цій футболці. Ці мужні хлопці, моряки, представляють всю країну, і дуже приємно, що вони вболівають за наш клуб. Будемо сподіватися, що нашим гравцям спілкування з цими хлопцями теж додасть позитивної енергії, і вони будуть ще більше старатися здобувати перемоги у кожному матчі задля таких вболівальників. Було видно, як цю зустріч із усією важливістю сприйняли головний тренер, капітан і вся команда. Вони знають, що вболівальники вірять у команду і чекають нових перемог!
Володимир Мунтян теж був у хорошому сенсі вражений після візитів до моряків:
- Перед зустріччю з моряками мені було трохи тривожно. Хотілося їх побачити особисто, поспілкуватися. Після зустрічі з цими мужніми хлопцями можу сказати, що я спокійний за майбутнє нашої країни. З такими людьми нам під силу будь-які справи. На щастя, новому молодому поколінню є, на кого рівнятися. Ми зустрічалися і з іншими молодими хлопцями, які пройшли ще більші жахіття на передовій. Дай Боже, аби ми жили у мирі та дружбі та зустрічалися не після таких подій, які цим хлопцям довелося пережили, а на футбольних стадіонах. А для наших динамівців зустріч з ними – це теж хороший поштовх для того аби виходити на футбольне поле з тим бажанням і прагненням перемагати, яке мають ці наші військові моряки. Нехай вони не забувають, що вболівальники приходять на стадіон аби побачити красиву гру, та головне – самовіддачу, бажання, вогонь в очах наших футболістів.
