Події
1972-го року в «Динамо» продовжувався процес зміни поколінь. До команди прийшли Самохін, Фоменко, Дамін, Кочубинський, Шевченко. Близькими до завершення кар’єри були Пузач та Хмельницький, а Бишовець через постійні травми грав дуже мало.
Як виявилося потім, доля чемпіонського титулу вирішилася вже в першому матчі турніру, коли «Динамо» програло «Зорі». Майбутній чемпіон здолав чинного чемпіона з розгромним рахунком 3:0. Тоді ж травмувався і вибув зі складу Хмельницький. Згодом те саме трапилося із Шевченком. Команді знадобився б Онищенко, але його якраз перед тим відпустили з «Динамо» до… «Зорі». Забивати довелося молодому Блохіну, який цього сезону став найкращим бомбардиром команди, її лідером на багато років. Упевнено вів за собою динамівців Колотов, якого обрали капітаном. Найрезультативніший для себе сезон відіграв Мунтян.
Кілька провалів протягом сезону не дозволили динамівцям наздогнати «Зорю», і команда вимушена була задовольнитися другим місцем. Із Кубка СРСР «Динамо» вибуло вже в березні, програвши в серії одинадцятиметрових ростовському СКА, причому вирішальний неточний удар зробив Блохін. Восени були впевнено пройдені два перші раунди Кубка чемпіонів. В 1/8 фіналу «Динамо» здолало той самий «Гурнік», який перетнув киянам шлях 1967-го року, теж в 1/8 фіналу європейського турніру.
Футболісти
1972-го року народилися такі видатні динамівці, як Андрій Гусін (Чемпіон України 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004 рр., Володар Кубка України 1998, 1999, 2000, 2003 рр., Володар Суперкубку України 2004 рік; у складі збірної України учасник і чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006-го року в Німеччині), Олександр Головко (захисник, виступав за «Динамо» з 1995 до 2004-го року, провів 186 матчів, забив 6 м'ячів, багаторазовий чемпіон України та володар кубку України, півфіналіст Ліги чемпіонів 1999-го року).
Пам’ятний матч
Серед успішних матчів відзначимо перший поєдинок 1/8 фіналу Кубка чемпіонів проти польського «Гурніка». Упевнена перемога 2:0 в першому матчі дозволила динамівцям пройти до наступного етапу турніру.
З першої і до останньої хвилини матчу ініціативою володіли господарі поля. І «Гурнику» не залишалося нічого іншого, як перейти в глуху оборону. Виключивши з гри лідерів «Гурника», кияни володіли беззаперечною ігровою перевагою. Вони використовували дуже щільну, але бездоганно коректну персональну опіку. А ось захисники «Гурніка» часом грали надто жорстко. І до закінчення перших тридцяти хвилин гри А. Севідов був змушений замінити травмованих Доценка і Бишовця. На полі з'явилися Дамін і Мунтян. Свіжі сили додали грі «Динамо» велику стрункість, а Мунтян став організатором атак із глибини, яких раніше господарям поля бракувало. Але в першому таймі забитих м’ячів глядачі так і не побачили.
Після перерви, коли захисники «Гурніка» знесли Блохіна у своєму штрафному майданчику, арбітр матчу призначив 11-метровий. Бив Мунтян, воротар «Гурніка» вгадав напрямок удару, але дотягнутися до м'яча не зміг. А згодом у результаті красивої, стрімкої каруселі, Мунтян із лівого флангу точно виклав м'яч на ногу Пузачу, який перебував перед воротами, і той забив другий гол.
«Динамо» (Київ) – «Гурник» (Забже) - 2:0 (0:0)
25 жовтня 1972 року. Київ.
«Динамо» (Київ): Рудаков, Доценко (Дамін, 23), Соснихін, Матвієнко, Фоменко, Трошкін, Колотов, Пузач, Бишовець (Мунтян, 26), Веремєєв, Блохін.
«Гурник»: Гамола, Холева, Горгонь, Анчок, Вражи, Шолтисік, Дейя, Сковронек, Шармах, Любанський, Шариньский (Банась).
Голи: Мунтян (60, з пенальті), Пузач (75).
