Та й шанс проявити себе може виникнути лише раз у житті, тому потрібно завжди бути готовим зустріти його.
Неочікувані повороти долі
Георгій Бущан народився 31 травня 1994 року в Одесі, де в сім років почав робити перші кроки у футболі, хоч мав можливість реалізувати себе в іншому виді спорту:
«Протягом певного часу я займався плаванням, але на першому місці у мене завжди був футбол. У дворі лише я мав м’яч, тому всі хлопці чекали поки я повернусь додому. Коли приходив зі школи, одразу брав форму і одразу біг на вулицю».
Як і більшість дітей в ранньому віці, юний футболіст, спостерігаючи за грою свого кумира Андрія Шевченка, мріяв стати форвардом. Зріст Георгія, який в такому ранньому віці був на голову вищий за своїх однолітків, дозволяв йому розраховувати на успіх в даному амплуа. Але доля, а точніше тренер одеського «ДЮСШ-11» Гоцуляк Віталій Миколайович, розпорядився інакше. Коли хлопчику виконалось дев’ять років, тренер побачив у Бущана здібності центрального захисника і вирішив перевести гравця на цю позицію. Юний футболіст образився на таке рішення і сказав, що буде воротарем.
«Оскільки я був найвищим в команді, тренер вирішив зробити з мене центрального захисника. Я на нього образився і став у ворота. Отже став воротарем наперекір тренеру», - розповів Георгій.
Заявити про себе перспективному голкіперу вдалось через п’ять років. Сталось це на фінальному турнірі дитячо-юнацької футбольної ліги України серед футболістів 1994 року народження. «ДЮСШ-11» фінішувала тоді на четвертому місці з восьми можливих (до речі, «Динамо» тоді завоювало золоті нагороди), а Бущан завоював звання найкращого голкіпера турніру і його почали викликати до збірних України різного віку.
Саме на тому змаганні на молодого воротаря звернули увагу «Динамо» і «Металіст», які хотіли його отримати.
«Чесно кажучи, я спершу схилявся до варіанту з «Металістом», оскільки думав, що «Динамо» - це щось неймовірне, але мама переконала і ми поїхали на перегляд».
Стрімкий стрибок вперед
В Києві все склалось вдало і, потрапивши до динамівської академії в 14-річному віці, він за дуже короткий період зміг зробити те, на що багато футболістів витрачали десятки років, а саме – викликатись головним тренером на поєдинки першої команди.
Вперше в заявку «Динамо» Георгій потрапив у грудні 2011 року. Тоді Юрій Сьомін включив молодого гравця в список запасних на матч з донецьким «Металургом». Основною причиною такого рішення російського спеціаліста стала гостра нестача воротарів, оскільки Олександр Шовковський був травмований, а Артема Кічака не було заявлено на осінню частину чемпіонату.
«Мені зателефонували і сказали, що я потрапив у заявку на матч з донецьким «Металургом». Спершу був шок, але потім ніби заспокоївся. Але коли вийшов на розминку на стадіоні «Динамо», то просто ошалів. Коліна трусились».
Загалом подібних викликів у воротаря вже три, але дебютувати йому поки не вдалося. Однак можна не сумніватись, що у цього хлопця вся кар’єра і досягнення ще попереду, адже він вчиться на прикладі ще одного свого кумира – легендарного Олександра Шовковського, уроки якого дійсно безцінні.
