- Ігоре Михайловичу, вам подобалося вчора на полі ваше київське «Динамо» в матчі проти «Шахтаря»?
- Розумієте, казати що воно мені не сподобалося, я тоді буду необ'єктивним. Минуло менше доби після гри, треба ще раз її переглянути. Можу сказати це була гарна гра, двох гідних одна одної команд. "Шахтар" був переконливішим і я маю це визнати! Але ми, за майже заповненого стадіону, не змогли показати ті козирі і якості, які би принесли нам перемогу! Це - мінус! І я би не став робити висновки після однієї конкретної гри. Я хочу, щоб мене почули вболівальники - відставка Блохіна не пов'язана виключно з поразкою від "Шахтаря". Ми і без Блохіна програвали "гірникам". Причина - ті результати, які команда показувала впродовж останніх двох сезонів. Все, по-моєму, логічно!
- У вас серце за команду не болить після такого?
- Звісно болить. Звісно я переживаю. І з себе відповідальності я не знімаю. Але я робив все можливе, щоб команда "Динамо" не посідала те місце, яке вона наразі посідає. Олегу Володимировичу чогось вочевидь не вистачило. Я ж не ставив перед ним завдання - виграти Лігу чемпіонів. Я ставив перед ним завдання - виграти чемпіонат чи бодай посісти Лігочемпіонівське місце. Два сезони поспіль це завдання не виконане. Будь-якому іншому тренерові я не пробачив би навіть минулий сезон. Всі це прекрасно розуміли. Враховуючи заслуги Блохіна як футболіста перед "Динамо" Київ, я дав йому ще один сезон, який виявився провалений. Може в цьому моя провина. Що я надто довірився!
- Який наразі ваш план дій? Знайдете одразу нового головного тренера, чи будете цілеспрямовано шукати вже у міжсезоння?
- Ні. Цього разу я буду дуже спокійним. Вперше після Валерія Васильовича Лобановського, коли я знімав наступного тренера, я витримаю паузу. Щоб мати час - порадитися, поміркувати, поспілкуватися з різними спеціалістами.
Наразі, прийнято рішення - до кінця сезону команду очолюватиме Сергій Ребров! Я йому це сказав в телефонній розмові. Так він - молодий, так в нього брак досвіду. Але потрібно давати дорогу молодим. Це - його шанс. Це не один і не два матчі, до кінця сезону. Мінімум 6 матчів, 5 в чемпіонаті і півфінал Кубка. А якщо пройдемо в фінал, і фінальний матч. Ну починали ж молоді - Гвардьйола, Моуріньо, Віллаш Боаш. Лобановський у 38 років. Будь-ласка, у Реброва є все щоб реалізувати всі його думки, амбіції, плани у решту сезону. Він наш, динамівець, українець, любить цю команду. Хай і з Донбасу. Він - патріот цієї команди. Всім, чим можна, я йому - допоможу!
- Як ви вчора спілкувалися з Олегом Блохіним? Як повідомили йому про відставку?
- Ні, я з ним не спілкувався! Я передав через інших людей моє рішення. Олегу Блохіну потрібно було зі мною спілкуватися після попереднього матчу з "Карпатами". Але він не знайшов часу на це. Тому я переказав через людей моє рішення, щоб він подав у відставку. Він подав, а я її - прийняв!
- Ви вже спілкувалися з командою? Що їм сказали?
- Я розмовляв із тим, з ким вважав за потрібне. З Шовковським, з Олегом Гусєвим, з Ребровим! Розумієте, мені хочеться спершу зробити паузу перш ніж зустрічатися з командою. На емоціях можу когось незаслужено образити. У них важкий ритм, через два дні на третій грати їм наступний матч. Ми ж не можемо сказати: "Для нас чемпіонат скінчився, давайте клеїти дурня на полі".
Навіть, якщо один чи два вболівальника прийде на трибуни, ми зобов'язані грати для них. Ба більше, час до кінця чемпіонату вважаю дуже гарним періодом на будівництво нової команди. А чому б не вважати, що збори у київському "Динамо" почнуться значно раніше. Треба готуватися до нового сезону, не посипати голову попелом.
У порівняння з тим, що коїться сьогодні в нашій країні, можна вважати ми - займаємося пустощами. В країні триває велетенське протистояння, і треба на такі речі дивитися реально. Треба спокійно готуватися до нового сезону і звісно ж, паралельно тішити наших фанів. Бо матч "Динамо" - "Шахтар" своєю атмосферою показав політикам - нашим, європейським, американським, російським, що Україна - неділима.
Низький уклін київським і донецьким вболівальникам, які показали, як можна об'єднати країну. Зараз не має значення, хто забиває - Адріано чи Ярмоленко. Це просто дарує радість людям. Ви бачили атмосферу на трибунах, ми вчора організували все на високому патріотичному рівні. Люди показали, як вони можуть об'єднатися.
Я чому з таким болем кажу про ситуацію в країні? Тому що наші діти, наші внуки можуть сказати - наші батьки були дурнями, якщо ми сьогодні не збережемо Україну. А це ми можемо зробити за допомогою футболу. Постійно, коли приїжджаю в Донецьк, до мене прекрасно ставляться місцеві мешканці - фотографуються, просять автографи. Ніхто на мене ніколи не підняв там руку! Ми, власники футбольних клубів, робимо добру справу, і звісно хочемо щоб нас в цьому підтримали журналісти і люди.
- А ви вже думаєте над списком претендентів на посаду головного тренера «Динамо»?
- Звісно думаю і дуже переживаю за цей результат. Що моя остання дворічна робота, як президента клубу, знову не дала результату. Ви ж прекрасно розумієте, що я розраховував зовсім на інший результат, запрошуючи Блохіна і роблячи ставку на минулорічну трансферну кампанію. Безпрецедентну кампанію, зауважу, в історії клубу.
В мене немає можливостей як в деяких власників українських клубів, але я це робив. Бо я люблю футбол, більше за гроші. Але ми не знаємо яким буде наступний чемпіонат? Скільки в ньому буде команд? Ну зустрінуся я з якимось іноземним тренером? Що я йому скажу про чемпіонат? Про ситуацію з нашими легіонерами. А чи не захочуть вони завтра роз'їхатися? У потенційного іноземного тренера буде багато питаннь, на які я наразі не в змозі дати йому відповіді.
* фото А.Лукацкького
