- В найближчих іграх Олег Блохін не зможе розраховувати на Гусєва, який отримав травму в матчі з «Дніпром». Спостерігаючи за грою по телевізору, ви, як я розумію, бачили момент його зіткнення з Денисом Бойком у безлічі ракурсів. Які почуття переживали в цей момент?
- Мені досі важко згадувати цей страшний епізод, хоч я і знаю: в результаті все обійшлося без критичних наслідків. Що стосується Бойка, то я переконаний, що він зіштовхнувся в Гусєвим без злого задуму. Знаючи Дениса не один рік, можу стверджувати це впевнено. А ще - нагадаю, що цей голкіпер належить «Динамо», ми віддавали його в оренду, щоб у «Дніпрі» хлопець отримав ігрову практику. Цього літа ми неодмінно його повернемо.
Тільки сам Бойко, який перебував усередині ситуації, може судити, чи була можливість уникнути того, що сталося. Але бажання нанести травму Гусєву, повторюся, у нього не було. Про це говорить і той факт, що зустрічі «Динамо» та «Дніпра», незалежно від гостроти турнірного становища, ніколи не викликають на полі того жорстокого антагонізму, як буває в наших поєдинках із деякими іншими конкурентами.
Адже і у нас, і у дніпропетровців у складі чимало гравців збірної України - хлопців, які дружать за межами футбольного поля. Мені здається, що, якби Бойко знав, чим завершиться момент, він би швидше дозволив м'ячу влетіти у свої ворота, чим довів справу до такої травми.
А емоції... Після того, як відбулося зіткнення і Олега відвезли на «швидкій» до лікарні, мені було вже не до футболу. Ні результат окремого матчу, ні чемпіонство не варто трагічної розв'язки, за крок від якої опинився один із символів команди. Я постійно перебував на зв'язку спочатку з адміністратором, а потім і з лікарями, весь час був у курсі стану Гусєва. У Дніпропетровську він опинився на межі життя і смерті, і я через вашу газету хотів би висловити подяку Джабі Канкаві та Роману Зозулі, які миттєво зорієнтувалися і прийшли нашому футболісту на допомогу.
Пізніше мені розповіли, яка атмосфера була в нашій роздягальні в перерві матчу. Всі переживали за здоров'я Олега, перебували в шоковому стані. Не проявляли байдужості до новин із лікарні, куди повезли Гусєва, і українці «Дніпра». Шок - ось лаконічне визначення того, що відбувалося з гравцями. У багатьох мимоволі поставала у пам'яті трагедія з Сергієм Перхуном. І я хочу сказати: ми повинні зробити все, щоб футбол ніколи не обертався такими жахливими ситуаціями.
- Одні експерти кажуть, що стався нещасний випадок, і суддя був правий, не давши Бойку навіть «гірчичника». Інші - що слід було вилучити воротаря і призначити пенальті.
- Обговорювати, був там фол чи все сталося ненавмисно, не бачу сенсу. Ми програли по справі, не пред'явивши свої козирі і не продемонструвавши ту гру, що давала нам підстави розраховувати на перемогу. «Дніпро» виграв заслужено, з чим його і вітаю.
- Ви бачилися з Гусєвим після того, що сталося?
- Перші дні, не маючи через особисті обставини можливості зустрітися з Олегом, я передавав йому слова підтримки і побажання швидкого одужання через лікарів. Та він, утім, і сам у курсі мого ставлення до нього, а турбувати людину зайвий раз і заводити розмову про ту страшну ситуацію ніякого резону не було. Але з дня на день я неодмінно з ним побачуся.
- Довелося почути дві різні версії від медиків: «Гусєв уже через тиждень після гри в Дніпропетровську зможе приступити до тренувань» і «мінімум на десять днів Олегу прописано постільний режим». Чому вірити?
- До кінця цього тижня йому будуть дозволені пробіжки, він поступово буде входити в ритм. Слава Богу, обійшлося без переломів, а проблеми зі зламаними зубами - і зовсім дрібниця, яку можна вирішити протягом кількох днів. Сподіваюся, він повернеться на поле вже незабаром, чому будуть раді, впевнений, не тільки вболівальники «Динамо». Олега поважають за відданість футболу, незалежно від клубних уподобань, а фанати нашої команди люблять і цінують його як символа команди. Ви напевно звернули увагу, як публіка підтримує його на «Олімпійському», коли він грає, та як скандує його ім'я, коли він залишається на лавці запасних.
- Олег Блохін дав зрозуміти після матчу з «Дніпром», що інцидент з Гусєвим серйозно вплинув на психологічний стан футболістів у час, що залишався до закынчення матчу - і, як наслідок, не мыг не позначитися на результаті. У вас теж склалося таке враження?
- Перебуваючи всередині колективу, в роздягальні, Олег Володимирович здатний судити про це більш впевнено, ніж багато інших. Допускаю, що жахливий інцидент у середині першого тайму став однією з причин поразки. Але не єдиною. Чи то настрій гравців тут позначився, чи то кондиції окремих виконавців. А може, хлопці просто перегоріли після матчу в Харкові, граючи через три дні на четвертий.
Розбиратися доведеться тренерському штабу. Але те, що команда не продемонструвала бійцівського характеру, було помітно і неозброєним оком. Я не побачив на полі лідерів - як серед легіонерів, так і серед українців. Імен називати не буду - вони, думаю, самі розуміють, про кого йдеться. Доводилося чути від них, що ким-то цікавиться «Реал» або «Барселона». Але якщо це так, чому вони не показують тих якостей, які дійсно привернули б увагу західних селекціонерів?
А ось у команді суперників я бачив гравців, які билися за команду, за власних уболівальників, за результат. Не все виходило, матч виявився сумбурним з обох сторін і навряд чи сподобалося б футбольним гурманам. Хто першим забив по такій грі - той мав більше шансів на перемогу. З іншого боку, програючи, ти повинен мати можливості, якісь інструменти, щоб повернути сюжет матчу на свою користь.
Згоден: помилився Драгович, неточно віддав м'яч назад головою, але ж без помилок футболу не буває. Точно так само не став би, напевно, судити і Макаренко. Але якщо так, команда повинна згуртуватися і грати за себе і за того хлопця, не замислюючись про те, хто допустив прорахунок. Інакше колектив не створити...
- Жереб, який визначив вашій команді в суперники «Чорноморець» у півфіналі Кубка України, не здивував?
- Щось подібне я і очікував. Сюрприз лише в тому, що гратимемо вдома, а не на виїзді.
- Але цей варіант краще, ніж отримати «Шахтар» вже в півфіналі?
- Сказати вам це зможу лише в кінці шляху. Якщо ми пройдемо одеситів, а потім переможемо у фіналі, у нас будуть підстави стверджувати, що з жеребом пощастило. Я особисто вважаю, що сприймати жеребкування слід такою, як вона є. Хоча у кожної такої процедури, і ви це розумієте не гірше мене, є свої закономірності. Сказав би вам навіть, завидна стабільність. Жодного перекосу.
- Це ви про те, що «Шахтар» у цьому кубковому турнірі зустрів тільки одного суперника з прем'єр-ліги - «Іллічівець», тоді як «Динамо» зіграло з донецьким «Металургом», «Металістом», а тепер поміряється силами з «Чорноморцем»?
- Послухайте: за руку ніхто нікого не ловив. Що тут можна обговорювати? Жереб - він жереб і є.
- Календар решти весняних матчів і без того був для «Динамо» непростим...
- А ви хочете сказати, що зі «Славутичем» довелося б легше? Грали б у Черкасах, при ажіотажі і заповнених трибунах. Півфінали є півфінали - тут можуть бути будь-які сенсації. Погляньте на результати чвертьфіналів Ліги чемпіонів - здавалося, є явні фаворити, але вийшло так, як вийшло.
Природно, «Чорноморець» - команда вища класом, вона обіграла нас в першому колі на «Олімпійському». І взагалі - минула осінь вийшла у одеситів блискучою, вони демонстрували гру, поставлену грамотним тренером. Навесні справи у цього клубу йдуть гірше, але тому існують об'єктивні причини: пішов ряд гравців, з'явилися, як я розумію, фінансові проблеми. Матч з «Чорноморцем» нам чекає непростий, але якщо ми хочемо виграти Кубок України і продовжувати боротьбу за чемпіонство, потрібно в кожній зустрічі ставити перед собою максимальне завдання - і її вирішувати.
* фото А.Лукацького
