- Чому ми так зробили? Для людей! Адже раніше цей пам'ятник, витвір архітектури перебував за колонами, тобто в зоні, оточеній пропускними пунктами, – а це значить, що після 18.00 там гуляти не можна було. Окрім того, гості столиці (і деякі кияни...) не знали про цей красивий монумент, бо його тоді елементарно не було видно всередині алеї. Тому ми його «передислокували» на одну з головних вулиць Києва, щоб усім було видно, щоб люди приходили сюди, насолоджувалися художнім явищем, милувалися ним, відпочивали біля нього, святкували весілля (так було колись!). Заради цього навіть було прийнято рішення прибрати клубний кіоск, адже, по-перше, раніше ми відкрили ще більший на НСК «Олімпійський», по-друге, в інших частинах столиці та України загалом є точки, де продається наша продукція, тож потреба в тому кіоску, який стояв перед колонами, відпала. Більше того: «Динамо» вже давно звернулося до керівників столиці, щоб ті дали ім'я Лобановського одній із прилеглих до клубного офісу вулиць (йдеться, звичайно, про перейменування)...
Насамперед необхідно пам'ятати одне: пам'ятник Валерію Васильовичу – це той витвір мистецтва, який обов'язково потрібно зберегти. Я обіцяю: все реставрую, відремонтую, все візьму на себе та зроблю за власні кошти – як монумент, так і територію навколо нього (цей п'ятачок віднедавна належить нашому клубу, тому що ми його офіційно викупили – маємо відповідні папери від КМДА). Просто сьогодні потрібно заспокоїтися та почекати, щоб напруга спала, тоді й візьмемося за роботу. Сьогодні, повторюю, потрібно думати не про якісь там нікому не потрібні заяви, а про те, щоб люди не стріляли один в одного, – наводить слова Ігоря Суркіса www.ukrfootball.ua
* фото В.Раснера