Молодий хлопець, який опинився у тбіліському «Динамо» вже в 16 років, навряд чи мріяв про настільки блискуче майбутнє. Сьогодні, через майже 20 років, багатьом здається, що Каладзе отримав усе, але при цьому й жертви виявилися колосальними.
«Київське «Динамо» стало трампліном у моїй футбольній кар'єрі, – розповів екс-захисник, який завершив кар'єру в «Дженоа». – Величезна заслуга в моїх успіхах належить Валерію Лобановському. Він відіграв велику роль у моєму формуванні не лише як футболіста, але й як особистості. Мені було лише 18 років, коли я потрапив до Києва. І та дисципліна, перед якою постав там, допомагала мені все життя. Ви же знаєте, що у грузин із дисципліною інколи виникають проблеми, але у Лобановського все було організовано так, що думати ні про що, крім футболу, не доводилося».
Уже тоді, виступаючи за «Динамо», Каладзе показував не менш класний футбол, ніж пізніше в «Мілані». За молодого атакуючого лівого захисника, який також міг успішно діяти в центрі оборони, точилося справжнє полювання. На нього претендували і міланський «Інтер», і «Мілан», і «Баварія», і клуби англійської прем'єр-ліги. На рішення Каладзе вплинула дружба з Шевченком, який до того моменту вже блискуче грав у «Мілані».
Вибір на користь «россонері», як показав час, виявився првильним. За дев'ять років Каладзе виграв усе, що тільки можна: скудетто (2004), Кубок (2003) та Суперкубок Італії (2005), Лігу чемпіонів УЄФА (2003, 2007), Суперкубок УЄФА (2003, 2007), клубний чемпіонат світу (2007).
Якщо на клубному рівні Каладзе виграв 26 різних нагород, то в збірній Грузії його справи складалися не так успішно. За 15 років він провів у національній команді 83 матчі, у 50 з яких виводив партнерів на поле з капітанською пов'язкою, але допомогти команді досягти гучних успіхів не зміг.
Каладзе 30 разів забивав у ворота суперників, але у Грузії, як не дивно, найбільше запам'яталися не його переможний гол у міланському дербі або у ворота «Баварії» у часи виступів за «Динамо», а два автоголи в матчі збірних Грузії та Італії – 0:2. Цей випадок Каладзе вважає своєю спортивною трагедією й навіть вибачався з цього приводу перед уболівальниками.
На жаль, Каладзе спіткала і життєва трагедія, про яку він ніколи не забуде. Після переходу до «Мілану» в 2001 році за 16 мільйонів доларів, з метою отримання викупу було викрадено його брата Левана. На жаль, історія завершилася трагічно. «Це дуже важка тема для мене та моєї родини, – каже грузин. – Ця рана невиліковна».
У Каладзе, однак, дуже сильний характер. Усі неприємні історії робили його сильнішим, і, можливо, тому він досяг успіху не лише у футболі. Добре у нього пішли справи й у бізнесі, він був обличчям провідних будинків мод. Хоча більшу частину зрілого життя він провів у Києві та Мілані, Каладзе – справжній патріот.
Після завершення кар'єри він повернувся на батьківщину, де вирішив зайнятися політикою. «Я народився у Грузії, тут усе, що мені дорого, тут моє серце, – каже він. – Я хочу, щоб мої сини зростали у Грузії, й хочу робити все для її блага».
www.uefa.com
