Шедеври, побажання та очі, повні щастя. Дитячий «тайм» київського «Динамо» в Любліні

«Мамусю, цей день для мене – найщасливіший у житті!» – таку фразу хлопчика років десяти я почув на виході зі стадіону «Арена Люблін» минулої середи. Того дня тут відбувалося відкрите тренування «Динамо» напередодні стартового поєдинку кваліфікації Ліги Європи проти румунської «Університаті».

Власне, завершальним акордом тренування стала досить галаслива, але емоційно тепла, до щему позитивна церемонія: футболістам київського клубу дарували їхні портрети юні художники-початківці – діти представників місцевої української діаспори. У відповідь гравці та головний тренер улаштували імпровізовану автограф- і фотосесію зі своїми маленькими прихильниками.

Цю соціальну колаборацію ФК «Динамо» (Київ) реалізував за підтримки Генерального консульства України в Любліні та Фундації «Сила єдності».

Рукотворні дитячі шедеври клуб використав у своїх соцмережах для оформлення основного складу на єврокубковий поєдинок. Намальовані портрети супроводжували також оголошення стартової одинадцятки – на табло стадіону, замість звичних офіційних фото.

Для кожного з авторів малюнків знайшлося місце разом із батьками на відкритому тренуванні. Серед них був також Генеральний консул України в Любліні Роман Шепеляк із сином Павлом.

...Тезко дипломатичного представника, 10-річний Роман Максимчук, отримав у той знаменний вечір свою порцію щастя. І – відсвяткував значну перемогу, в футболі й у житті.

Довгий час, поки його однолітки ганяли м’яч у дворі, Рома міг лише вболівати за них. Рідкісний різновид онкології, інфантильний фіброматоз, здавалося, навічно залишав його на лаві запасних мрії всього життя.

«А його хресний – професійний футболіст, у домі тільки й розмов було навколо м’яча, – згадує Людмила Максимчук, мама Романа. – Наполіг, щоби купили йому бутси. Міряв їх ледь не щодня. Й цього року нарешті сталося диво. Лікарі сказали омріяне: «Можна». Перші кроки сина у грі, перші дотики до м’яча. В його очах віддзеркалювався весь світ, а мої – заливали сльози.

Сьогодні ж справдилися найнеймовірніші мрії Ромчика, котрий завдяки підтримці консульства потрапив на непересічне футбольне свято. Він стояв на справжньому великому полі та спілкувалася наживо з гравцями київського «Динамо»!»

Приклад Романа Максимчука зовсім не зайве доводить: мрії обов’язково здійснюються, якщо йти до них цілеспрямовано та наполегливо, якщо вірити й не здаватися.

Є надія, що більшість із цих дітей повернуться до повоєнної України, яку розбудовуватимуть як прогресивну, демократичну, справді європейську державу.

«Це неймовірна ініціатива, що дала українським діткам і їхнім батькам унікальний шанс відчути ще сильніший зв’язок із Україною, навіть перебуваючи далеко від дому, – каже Зоряна Вавринчук, керівниця Комунікаційного Медіацентру при ГКУ в Любліні. – Бачити щасливі очі та щирі посмішки маленьких українських уболівальників, розділяти їхнє захоплення та гордість за своїх футбольних кумирів – такі емоції залишаються в серці назавжди.

Можливість безпосередньо зустрітися з футбольними зірками «Динамо», отримати автографи, фото на пам'ять – для переважної більшості дітлахів це втілення мрії. Ми ж сприймаємо подію як нагадування про те, наскільки важливо дарувати українським дітям тут, у Польщі, підтримку, тепло та відчуття єдності.

Футбол – це емоції, натхнення, це місток, який об’єднує українців у світі. Дякую всім, хто став частиною цього особливого проєкту».

Наступного дня переможцям імпровізованого конкурсу, обраним самими динамівцями, довірили вивести підопічних Ігоря Костюка на перший офіційний матч сезону. Як знаємо, він приніс нульову нічию, відклавши визначення переможця на найближчий четвер.

У румунській Клуж-Напоці динамівцям доведеться починати з чистого листа. Як починали їхні маленькі співвітчизники, малюючи портрети футбольних зірок і, вочевидь, навіть не здогадуючись, що попереду на них чекає найщасливіший поки день у житті. Сподіваємося, й у майстрів м’яча все складеться – і з творчістю, й із результатом...

Юрій КОРЗАЧЕНКО (з Любліна)