На післяматчевій прес-конференції в.о. головного тренера «Динамо» Олег ЛУЖНИЙ був стриманим, терпляче відповів на питання журналістів:
- По-перше, хочу подякувати команді «Волинь» за хорошу гру. По-друге, подякувати Віталію Володимировичу Кварцяному за те, що він зробив із мене футболіста, а іноді допомагав і в житті, адже я тут розпочинав свою кар’єру. Що стосується гри, то рахунок на табло. Про що можна говорити, якщо ми не реалізували вісім виходів віч-на-віч. Чому? Тому що бракує майстерності.
- На ваш погляд, пенальті був?
- Зі свого місця на лавці запасних я того моменту не бачив. Краще запитайте про це у судді.
- Ви бачите, як підсилити гру команди?
- Бачу.
- Хто з футболістів вам сподобався у складі «Волині»?
- Усі. У кожного гравця була хороша самовіддача.
- Після матчу з «АЗ» «Динамо» виглядало втомленим?
- Ми приїхали до Києва лише у п’ятницю вранці, і в нас був лише один день на відновлення.
- Що з Андрієм Шевченком?
- У нього проблеми зі спиною, і він поїхав до Німеччини.
- Чому ми не бачимо на полі Андре?
- Він ще повністю не готовий.
- Що легше – грати на полі луцького стадіону чи керувати грою команди з лавки запасних?
- Звичайно, грати! У цьому випадку відчуваєш відповідальність лише за себе й команду. А в ролі тренера – ще й за вболівальників та всіх інших.
* * *
Віталій КВАРЦЯНИЙ, головний тренер «Волині»:
- Я дуже розчарований сьогоднішньою обстановкою. Ми не є кваліфікованою командою, а знаходимо інші методи, щоб вести гру із суперником. Ми граємо у відкритий футбол, але не «класику», оскільки немає виконавців на короткий та середній пас і логічного мислення. Футболісти дуже туго міркують, і я вже втомився з ними боротися. Та й суперники не дають грати, просто лягають. І ці заміни... Ну забийте нам ще п’ять, але тільки грайте! На тренуванні грають, як хочуть. А в матчі перші 20 хвилин просто перелякані! Отримали два м’ячі – це удар у серце мені й уболівальникам. Не знаю, як вони висиділи до завершення гри. Не виходить – грайте так, як моментами у другому таймі. Те ж саме було і з «Шахтарем»: сіли й пропустили безглуздий гол, кажу ж – перелякані!
Програли 2:1… Програйте хоч 10:7! Ні ж, повільно тягнуть м’яча назад і поперек поля, бояться агресивно грати у відборі. Годований занадто культурний, як і Бутко, якого я не пізнав, – ляльки! А ви бачили Гринченка? Окрім піжонської ходи більше нічим не запам’ятався – капітан, називається! Через нього нам забили перший гол, незабаром – другий. А потім спробуй вирівняти цю гру. У перерві довелося говорити, щось змінювати. Майкон також ніякий. Я йому сказав, щоб коли Бетао підключається до атаки, змушував його втрачати м’яча, атакував, пресингував, перегравав. А він прийняв м’яча, як боягуз! Людина з інтелігентної бразильської сім’ї, йому грошей не потрібно, і взагалі нічого не потрібно, грає в білих тапочках. І нічого не можна зробити, тому що в людини контракт, заплачено гроші. Якби їх повернули, я віддав би його хоч завтра. Якби я був президентом клубу, віддав би Майкона дарма! Одним словом, після 15 хвилин гри потрібно було міняти 8 людей, а замін лише три. Я не міг упізнати жодного футболіста. Кінцівки не було. Казав бити з ударної позиції, в них їх було чотири, і жодного удару. Також сказав не розмовляти із суддею, оскільки будемо грати 11 проти 14-х.
Так, лишень ми забили гол, як відключили світло. Хто винен? Подібний випадок був у 1994-му, коли Лужний ще сам грав тут. Ми тоді 0:2 програли. Можливо, електромережі зробили це спеціально? Потрібно змінювати міську владу! Але щось мене вже занесло. Втім, це пов’язано із грою – ми забили гол і почали хапатися за ігровий кисень, щоб узяти ініціативу до своїх рук, а відключене світло цьому завадило. Можливо, «Динамо» подумало, що це провокація, мені соромно перед гостями за такі технічні негаразди. Це не дало нам розвинути темп, а також суперник, який боїться проти нас грати агресивно упродовж усіх 90-та хвилин. Починаються якісь паузи, заміни, суддя їм підіграє, вони лежать, причому фіктивно. Чому нас бояться? Забийте нам 10, ми заб’ємо 9, але вболівальники ж будуть задоволені! А з пропущеними голами будемо розбиратися. Сьогодні я звільнив Дикого, якщо потрібно буде, звільню ще тренера. Характер у команди є, але ми не встигаємо дотиснути суперника. Ось Пічкур обіграв Бетао і йшов би далі, так ні ж – подача – подарунок захиснику в ноги. Гравець Прем’єр-ліги має йти до кінця, загострювати, входити до воротарського майданчика, а цього немає. Лише Бутко одного разу зайшов до штрафного майданчика. Ми подивилися повтор – там був пенальті. За один такий момент у наші ворота дали б два. Ще хочу подивитися моменти з приводу офсайдів. Така підтримка не до лиця «Динамо». А сьогодні симпатія на їхню користь була присутньою. Перемога складається з дрібниць, і сьогодні всі дрібниці були проти нас. Я незадоволений грою багатьох футболістів, як і результатом. А перед грою у мене з’явилося нехороше почуття. Я подивився на розминку перед грою і сказав хлопцям, що якщо вони так будуть грати, це кошмар. За нею було видно, що ми зіграємо невдало. Два паси не можуть віддати! Павлов – переляканий, Майкон – ледар.
- В атаці ваша команда справді створює дуже багато моментів, але чи не вважаєте ви, що основна проблема в обороні, де виникають провали?
- Я дозволяю вам зайти до роздягальні й дізнатися у футболістів установку. Ми граємо, не маючи виконавців, але з авантюрою. Я ніколи не дам завдання грати від оборони. Ви знаєте, скільки матчів ми програли з великим рахунком. А чотири роки тому після першого кола були на третьому місці з великою кількістю пропущених м’ячів. Бракує виконавців! Якби тоді не всі гроші пішли на вибори, ми би грали в Європі! Це був серйозний результат, але потім усе посипалося. Я кажу футболістам йти вперед, але вони не допрацьовують. На полі вони показують лише 30% від того, що можуть. Вони не встигають на підбір, тому що повзуть, а потрібно швидко рухатися. На тренуваннях я їм даю відповідні завдання, так вони ледь добігали, оскільки звикли зупинятися, коли їм хочеться. Що я можу зробити? Я дозволяю ходити вперед навіть захисникам. Нехай ми будемо пропускати, але вигравати, скажімо, 9:8 у київського «Динамо». Але все можна реалізувати, тільки вони цього не розуміють і не добігають, не йдуть до штрафного майданчика. Перед ними стоїть завдання перегравати, ризикувати, а вони цього не роблять. Пічкур каже Павлову – йди сам побігай, мені важко, і вимагає збільшення зарплати. Та у нього все потрібно забрати – залишити одні бутси і труси.
- У Вас не виникло думки після двох м’ячів випустити Ващука замість Годованого?
- Виникла, але ще коли визначав склад на гру. Напевно, десь не вгадав. Ващук – дуже кваліфікований гравець, коли потрібно підіграти партнерам, але в нього немає швидкості. А Мілевський втікає вміло, чіпляючись за м’яч. Зозуля діє на великій швидкості, я гадав, він гратиме в старті. Але склад «Динамо» мені принесли вже після того, як я назвав свій, і вже не хотів нічого змінювати. Годованому ця гра мала піти на користь, це крок на перспективу. Ващук завтра не буде кращим, ніж сьогодні, а Годований буде. Ми й так могли забити, пенальті був, ми тільки-но дивилися повтор. Можливо, не відразу, але потім суперник зачепив коліном Бутка, після чого він упав. Павлов потрапив не в ті ноти… Будемо розбиратися…
- Як вдалося скасувати дискваліфікацію Піщуру?
- Краще б я його не заявляв. Ми бігали, як очманілі, перевернули пів-Європи, щоб його заявити, а він стояв і починав рухатися лише після передач. Я йому казав не грати Фабрегаса. Проти «Динамо» ми мали грати на атаку, але за рахунок атлетизму, сили, підтримки й завершення. А він жодного разу не вдарив по воротах. А…(Віталій Кварцяний махнув рукою). Липові всі футболісти.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
