У четвер, 24 жовтня, «Динамо» зустрінеться у гостях з римською «Ромою» у матчі 3-го туру основного етапу Ліги Європи УЄФА.
Матч відбудеться на знаменитій домашній арені римлян «Стадіо Олімпіко».
Олімпійський стадіон, відоміший на весь світ під оригінальною італійською назвою «Стадіо Олімпіко» (італ. Stadio Olimpico) — найбільший стадіон італійської столиці, який розташовано у спортивному комплексі «Форо Італіко» (Італійський форум).
Стадіон є домашньою ареною для двох римських суперклубів – «Лаціо» та «Роми». Крім того, тут проводить свої домашні матчі національна збірна Італії, проводяться змагання з регбі та легкої атлетики.
Історія
«Стадіо Олімпіко» розташований у північно-західному районі Рима у підніжжя Монте-Маріо. Він є частиною грандіозного мультиспортивного комплексу, що включає також Мармуровий стадіон, біля якого зведені монументальні статуї спортсменів, басейн, тенісний центр, обеліск Муссоліні та площу Імперії.
Шлях до Олімпійського стадіону проходить через камʼяний міст Понте Дука дʼАоста, що пролягає через річку Тибр та має довжину 200 метрів.
Будівництво стадіону розпочалося у 1928 році, а вперше він відкрився, хоч і частково, у 1932-му, у день 14-річчя завершення Першої світової війни.
Спорткомплекс, частиною якого є стадіон, спочатку отримав назву Форум Муссоліні, власне його було побудовано за ініціативи фашистського диктатора Беніто Муссоліні, який прагнув проведення в Італії Олімпійських ігор 1940 року. Планувалося, що місткість «Стадіо Олімпіко», який у той час мав назву Stadio dei Cipressi (Стадіон Кіпарісів), буде збільшено до 100 тисяч. Та Італія все ж не отримала право на проведення Олімпіади, заявку виграла Японія.
До завершення Другої світової війни спорткомплекс використовувався для залучення до фізичної культури та спорту членів воєнізованої молодіжної організації фашистської партії Opera Nazionale Balilla. Комплекс використовувався не лише для занять спортом, а і для поширення фашистської ідеології. У 1938 році стадіон приймав парад, організований на честь приїзду до Риму німецького диктатора Адольфа Гітлера.
Після завершення Другої світової війни Форум Муссоліні перейшов до власності Національного олімпійського комітету Італії та змінив назву на Foro Italico (Італійський Форум). Незавершена масштабна реконструкція стадіону Stadio dei Cipressi відновилася, і в 1953 році була завершена. Відтепер трибуни стадіону були здатні прийняти 100 тисяч глядачів, як планувалося з самого початку. Це дало стадіону нову назву – Stadio dei Centomilla («Стадіон сотні тисяч»).
17 травня 1953 року футбольним матчем збірних Італії та Угорщини відбулося урочисте відкриття оновленого стадіону. Господарі поля перемогли з рахунком 3:0.
Вже за кілька днів свій перший матч на стадіоні провів «Лаціо», поступившись «Ювентусу» 0:1. Це був перший клубний футбольний поєдинок на стадіоні. А у наступному турі першу гру на Stadio deiCentomilla провела «Рома», розписавши нульову нічию з командою СПАЛ. З того часу стадіон став домашньою ареною для обидвох столичних грандів.
Визначні події
У 1955 році Рим був обраний головним містом проведення XVII літніх Олімпійських ігор 1960 року. З цього часу назву «Стадіон сотні тисяч» поступово витіснила назва, яка належить стадіону і понині – Stadio Olimpico («Олімпійський стадіон»). Це була перша, але далеко не остання масштабна спортивна подія, що проводилася на стадіоні. «Стадіо Олімпіко» приймав церемонію відкриття Олімпіади 25 серпня 1960 року.
У наступні десятиріччя стадіон став справжнім спортивним центром усієї Італії, що приймав чимало світових та континентальних першостей та фінальних матчів за найпрестижніші трофеї:
- Чемпіонат Європи з футболу 1968, зокрема фінальний матч Італія – Югославія (2:0);
- Фінал Інтерконтинентального Кубка 1973 «Ювентус» - «Індепендьєнте» (0:1);
- Чемпіонат Європи з легкої атлетики 1974;
- Літня Універсіада 1975;
- Фінал Кубка європейських чемпіонів 1977 «Ліверпуль»—«Боруссія М» (3:1);
- Чемпіонат Європи з футболу 1980, у тому числі фінальний поєдинок Німеччина – Бельгія (2:1);
- Фінал Кубка європейських чемпіонів 1984 «Ліверпуль»—«Рома» (1:1, п. 4:2);
- Чемпіонат світу з легкої атлетики 1987;
- Чемпіонат світу з футболу 1990, у тому числі фінальний матч ФРН – Аргентина (1:0);
- Фінал Ліги чемпіонів УЄФА 1995/96 «Ювентус»—«Аякс» (1:1, п. 4:2);
- Фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2008/09 «Барселона»—«Манчестер Юнайтед» (2:0);
- Чемпіонат Європи з футболу 2020, у тому числі матч-відкриття Італія – Туреччина (3:0);
- Чемпіонат Європи з легкої атлетики 2024.
Сучасність
Наступна після 1953 року масштабна реконструкція стадіону розпочалася перед Чемпіонатом світу – 1990, що проходив в Італії. Роботи планувала команда архітекторів на чолі з Аннібале Вітеллоцці, який здійснював і попередню реконструкцію арени.
Головними нововведеннями стали система трибун з міцного залізобетону та унікальне покриття глядацьких секторів, виконане з білого скловолокна розтяжної конструкції.
Після реконструкції «Стадіо Олімпіко» став другим стадіоном в Італії за кількістю глядацьких місць (82,922) після «Джузеппе Меацца» і лише 29-м у світі.
Наступна реконструкція завершилася у 2008 році, після неї стадіон отримав свою сучасну місткість – 70,634 місця. Було модернізовано систему безпеки, роздягальні та пресцентр, на стадіоні було встановлено світлодіодні екрани та нові більш комфортабельні глядацькі місця.
У результаті «Стадіо Олімпіко» був класифікований УЄФА як елітний пʼятизірковий стадіон. Цей статус він носить і понині. Окрім футбольних матчів на стадіоні проводяться змагання з регбі та легкої атлетики, а також масштабні концерти світових зірок.
Використані фото stadiony.net
