- Усіх хочу привітати з перемогою. Ця перемога присвячується Валентину Белькевичу, великому майстру гри, яку люблять мільйони. Вічна пам’ять…
- У другому таймі «Металіст» показав більш агресивну гру. Та все ж, чому після перерви «Динамо» виглядало слабше?
- Звичайно, «Металіст» – хороша команда, але в нас у другому таймі було, здається, два чистих виходи віч-на-віч, які ми не реалізували. Ми відчули тиск, було кілька штрафних, і гра змінилася. Але добре, що ми продовжували боротися до кінця й перемогли.
- Ти дуже емоційно відреагував на епізод, в якому взяли участь Ярмоленко та Дішленкович. Що тебе так розізлило?
- Там було дуже серйозне зіткнення, після якого й голкіпер лежав на полі, й наш нападник. Стало навіть страшно. Звісно, це були емоції. Але хотілося, аби арбітр зупинив гру, тому що обидва гравці лежали, й ніхто ще не знав, якими для них були наслідки цього епізоду. Ось на це я й зреагував.
- Наскільки обґрунтованими були призначені пенальті на твою думку?
- Наскільки я бачив, в епізоді з другим пенальті м’яч поцілив Олександру в плече або груди, відскочив від нього. І потім Азеведо ногами вдарився в Сашу. Як на мене, це не пенальті. Але це суддівське рішення, й вони там мають розбиратися самі. А стосовно першого пенальті, наскільки я бачив, був такий самий момент. Мабуть, контакт був. Але коментувати рішення суддів – не моя справа. Як було, так і було. Подивимося на повторах.
- Команда боролася до кінця, Ярмоленко, фактично, догравав матч «на одній нозі». Було величезне бажання перемогти?
- Так, був бойовий дух, усі виходили на поле й билися до останнього. Сьогодні грали сім-вісім українців, це також варто відзначити. Всі хотіли грати, всі віддавалися один за одного. Слава Богу, довели цю гру до перемоги. У Артема Кравця також судома зводила, але він відіграв увесь матч на високому рівні, забив та приніс команді багато користі.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
* фото А. Лукацького