- Почнемо з останніх подій, переходу до «Динамо». Спочатку пішли чутки, потім підтвердилося та підписали контракт. Коли вперше з'явилася така думка? Хто був ініціатором? Яка була реакція?
- Тільки-но пішли у відпустку після останньої гри Ліги Європи - і мені зателефонував В'ячеслав Заховайло, запитав: «Чи є зацікавленість? Ти як дивишся?». Я відразу сказав: «Двома руками «за»! Якщо дійсно є інтерес до мене, я готовий і буду працювати». Так пішли перші розмови, потім почали обговорювати деталі, усе швидко відбулося.
- Молоді футболісти часто чіпляються за можливість переходу до більш серйозного клубу, і вони відразу біжать, адже вдруге можуть і не покликати. Досвідчені футболісти замислюються про те, наскільки вони будуть потрібні в такому клубі, наскільки на них розраховують, яка їхня роль там?
- Мені важко відповісти на це питання. Я б не порівнював тут молодого і дорослого футболіста. Тут є клуб, завдання - вони однакові як для молодого, так і для дорослого гравця. Сама команда з великим ім'ям, тому щодо того, що вона ставить перед собою такі завдання, навіть питань немає. Велику роль зіграло те, що це Україна і далеко не чужий мені клуб.
- Як останнім часом стежили за «Динамо» - читали новини, дивилися матчі?
- Із Чехії було, звичайно, важко стежити. Лише Інтернет, нічого ніде не показували. Півроку в мене була інформаційна яма в українському футболі, мало що знав і бачив. Але, звичайно, інколи читав новини в Інтернеті.
- Хочеться згадати перехід 2005 року. З якими думками тоді переходили до «Динамо»? Які були спогади? Який тоді був футбол? Це було давно, і «Динамо», і «Дніпро» були іншими...
- Це дійсно було давно, я вже не пам'ятаю всіх нюансів. Пам'ятаю, що була мотивація грати в Лізі чемпіонів. «Динамо» є «Динамо», від таких пропозицій не відмовляються.
- Чи вдався тоді перший сезон після переходу? Судячи зі статистики, він був вдалим...
- Так, звичайно, все було нормально. Потім позначилася зміна тренерів. Плюс моя травма, яку зазнав у грі за збірну, вона мене десь на півроку вибила з колії. Спогади дуже хороші, теплі, усе в принципі складалося добре. Це футбольне життя, від травм ніхто не застрахований, я не виключення, до цього потрібно бути готовим. Я молодий був, не розумів багато чого. Зараз це все передбачаю, у цьому плані як футболіст став розумнішим і дорослішим.
- Потім повернення до «Дніпра» - не було розчарування?
- Я сприймав це як належне, не замислювався над цим. Зрозуміло, що кожному футболісту хочеться скрізь бути корисним, допомагати клубу. Але так складається футбольне життя, що десь не вдалося. До того ж «Дніпро» - це теж мій рідний клуб. Тоді все налагодилося, з новими силами став грати.
- Як так виходило, що поверталися в «Дніпро» з «Динамо», де багато лідерів, відомих футболістів, легіонерів - і в дніпропетровському клубі доводилося брати прапор у руки самому, вести за собою футболістів і ставати лідером у цій команді? Це йшло самопливом?
- Там теж вистачало лідерів, там був сформований уже на той момент досить хороший колектив. Але, як і в «Динамо», часто стали змінюватися тренери - це, звичайно, позначалося на футболістах. Адже в кожного тренера свої вимоги, кожен тренер до кожного футболіста по-різному ставиться. Коли там усе стало на свої місця і тренер прийшов надовго, усі перейнялися ідеєю і вимогами тренера, усе було вже гаразд.
- Команда, яка дійшла до фіналу Ліги Європи - це 100% тренерська команда була?
- Не хочу когось виділяти. Напевно, це була злагоджена спільна робота. Тобто працювали не лише тренери і футболісти, а й керівництво, медичний штаб, масажисти. Усі, хто причетний до цього, були пов'язані однією метою і хотіли багато чого досягати.
- Цей сезон - найкращий у кар'єрі?
- Важко відповісти. Напевно, так. Порівнюю ще зі збірною, коли виходили на чемпіонат світу - теж емоції зашкалювали. Але цей сезон важливий, тому що були за крок від п'єдесталу.
- Що з цього єврокубкового досвіду, якого не так багато в українських футболістів, допоможе в боротьбі з «Шахтарем» за чемпіонство? Проблема «Динамо» останніх років - втрата очок у матчах з не лідерами, з командами, як «Олександрія»...
- Це, у першу чергу, звичайно ж, концентрація. Просто так очки ніхто не віддає. Що в матчі з «Шахтарем», що з іншою командою української Прем'єр-ліги це три очки. До цього потрібно ставитися більш професійно і думати про перемогу в кожній грі. Коли ти даєш собі якесь послаблення - воно потім все боком і виходить.
- Десять днів зборів - все йде за планом? Побачили те, що очікували?
- Збори - це завжди важко для футболіста, а в «Динамо» особливо. «Динамо» завжди славилося своєю фізичною підготовкою. Звичайно, тут працюємо над фізикою дуже багато. Всі прекрасно розуміють, що цей багаж однозначно потрібен для подальших перемог, і працюють із задоволенням.
- Невдалий результат. На результат не дивляться на зборах, але все одно хочеться перемагати завжди...
- Завжди хочеться перемагати, на зборах у тому числі. Але на зборах не можна звертати на це увагу. Тут потрібно звертати увагу на те, як команда готується, працює, виконує установки тренера - це, напевно, найголовніше. Тому що результат може бути різним. На зборах можна програти команді другої ліги, тому що та команда приїхала і вже три тижні готується. Як і в матчі проти «Штурму» - видно, що у них починається чемпіонат, вони вже на ходу. Ми тільки більше тижня працюємо - зрозуміло, що фізичні навантаження наші та їхні не можна порівнювати. Тож на це не можна звертати увагу однозначно. Це збори, найголовніше - виконувати роботу, як кажуть, класти її до скарбнички. А потім уже ця скарбничка повинна віддавати нам.
- «Динамо» зіштовхнулося з великою кількістю молодих хлопців, особливо в середині поля. Які враження від них, як поряд із ними грати?
- Це дуже хороші і талановиті хлопці, з ними дуже приємно грати. Скромні, дружелюбні і найголовніше - працюють на футбольному полі. Я впевнений, що це майбутнє «Динамо». Звісно, потрібен час для будь-якого молодого гравця, відчути впевненість, а впевненість приходить з перемогами.
- Чи були розмови з головним тренером, як він бачить Вашу роль в команді, на полі?
- Глобальних розмов у нас не було. Перед підписанням контракту ми зустрілися і все обговорили, він сказав, що сподівається на мене і довіряє, а все інше я повинен заслужити своєю роботою. Це будь-який тренер скаже, і це правильно. Я так само конкурую з молодими футболістами, і не тільки з молодими. Це нормально, це правильно, і від цього може бути тільки найкращий результат.
- Чи задумувалися в майбутньому бути тренером і потрішки складати свої конспекти?
- Чесно кажучи, навіть не задумувався, і це, напевно, неправильно. Щоб стати тренером, необхідно викинути футболіста з себе - і потім робити якісь задумки. Коли футболісти починають думати про тренерську кар'єру, то це зовсім інші думки. Думки футболіста і тренера не співпадають. Футболіст завжди емоційно на все реагує і думає, що все може, там вийде, там не вийде. А тренер завжди повинен бути з холодною головою.
- З яких тренерів, з якими Ви працювали, хотіли б узяти приклад? Хто найбільше вплинув?
- Не хочеться когось виділяти, але в усіх тренерів ти чогось вчишся. Хтось чудовий психолог, хтось чудовий як тренер. У кожного тренера є свої найкращі якості, які б ти хотів мати. Когось одного копіювати - неправильно, потрібно мати своє бачення.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
