Так і в сім'ї Ротанів, лише з тією відмінністю, що всі три сини стали футболістами. Наш герой був середнім братом в сімействі. Першим тренером хлопців став їх батько Петро Ротань. Він сам – професійний футболіст, грав за полтавський «Колос» і довгий час за «Ворсклу».
Незабаром всі троє братів пішли у великий футбол. Петро і Олексій грали в нижчих лігах України - комсомольському «Гірнику-Спорт» (нині місто Горішні Плавні) і «Хіміку» (Красноперекопськ). Але найбільших успіхів досяг Руслан.
Дорога у футбольне життя від «Дніпра»
Футбольну освіту Руслан отримував в полтавській ДЮСШ, тренував його відомий у минулому арбітр Олександр Горностаєв. А в 13 років хлопець за порадою тренера перейшов до дніпропетровського спорт-інтернату до дуже відомого тренера Романа Григоровича Шнейдермана.
Ротань йшов до вершини досить довго. Дебютував у чемпіонаті країни ще в сезоні 1999/2000, але став знаменитим тільки через три роки.
У житті кожного футболіста є люди, які відіграли вирішальну роль у його становленні. Для Руслана Ротаня таким творчим і життєвим наставником став Євген Кучеревський, який в нього повірив і під керівництвом якого футболіст розцвів. Саме з його приходом Руслан все частіше і частіше почав з'являтися в основному складі «Дніпра», поки не став гравцем основи. В цей же час команда повернулася на провідні позиції в українському футболі. Всього в «Дніпрі» Руслан Ротань провів 7 сезонів (з 1998 по 2005 роки), у вищій лізі зіграв 105 матчів, забив 11 м'ячів.
На полі Руслан виявляв себе з кращого боку. Було очевидно, що він не тільки вміє витончено розпоряджатися м'ячем при атакуючих діях команди, а й, немов лев, битися за нього при втраті, що є незамінною якістю для футболіста, особливо, на його позиції. До слова, місце на полі півзахисника визначити було непросто, адже Ротань - універсальний футболіст. Дебютував Руслан в першій команді «Дніпра», замінюючи нападників і діючи на вістрі атаки. Потім Кучеревський почав випускати його на місці розігруючого - більш звичному для цього футболіста. Дальше більше. Наставник команди перевів Руслана на дефіцитне для тодішнього «Дніпра» місце - бровочника. Причому грав Ротань і на правому, і на лівому флангах. Причина тому - «двоногість» Руслана. Адже далеко не кожен футболіст може з 25 метрів однаково вдало пробити з обох ніг. Також Ротань може подавати кутові з будь-якого флангу.
З Дніпра до Києва
Було очевидно, що Ротань переріс рівень «Дніпра», і перехід до «Динамо» влітку 2005-го року став логічним продовженням його футбольної кар'єри.
«Приймати рішення самостійно я навчився давно, ще коли в 13 років покинув Полтаву і перебрався до дніпропетровського спорт-інтернату. Тож рішення перейти до «Динамо» було серйозним кроком, на який я пішов свідомо. Я люблю «Дніпро», місто, уболівальників, але для професійного футболіста важливо не зупинятися у своєму розвитку. У «Динамо» я отримав таку можливість», - згадував згодом футболіст.
Він відразу отримав постійне місце в основі, став невід'ємною частиною команди і улюбленцем київських фанатів. У «Динамо» його також можна було побачити, практично на всіх ділянках поля: і справа, і зліва, і в центрі, і на вістрі атаки. Та й результативність приємно дивувала - за першу частину сезону він забив 4 голи і віддав 5 гольових передач.
«У багатьох матчах я був «прикріплений» до лівого флангу півзахисту. Але тренери адже ніколи не забороняють імпровізувати на полі, зміщуватися на інші ділянки. Практично завжди на полі футболісти діють по ситуації, але при цьому важливо дотримуватися ігрової дисципліни. Я спокійно зміщуюся в центр або ж загострюю гру у штрафному майданчику суперника», - так коментував свою позицію на полі футболіст.
А ось наступний сезон 2006/07 став не найкращим в клубній кар'єрі футболіста - Ротань втратив місце в основі, отримав кілька дуже неприємних травм, не мав постійної ігрової практики і, в підсумку, пішов з «Динамо». За час, проведений в столичному клубі, Ротань зіграв в 49-ти матчах чемпіонату України (забив 5 м'ячів), 8-ми єврокубкових іграх (2 забитих м'ячі), а також в 8-ми поєдинках Кубка України (1 гол). Також за цей час поповнилася колекція трофеїв Руслана Ротаня: разом з Русланом «Динамо» виграло одне чемпіонство, два Кубка України і два Суперкубка України.
Розквіт кар'єри
Взимку 2008-го року Ротань повернувся до «Дніпра», де став справжнім лідером і капітаном команди. У 2012-му році забив м'яч, який був визнаний кращим голом року за версією програми «Про футбол». У сезоні 2014/2015 разом з командою дійшов до фіналу Ліги Європи, в якому його «Дніпро» поступився іспанській «Севільї». Незважаючи на фінансові труднощі клубу, півзахисник продовжував залишатися в команді, передаючи свій досвід молодим гравцям. Влітку 2017-го року «Дніпро» покинув Прем'єр-лігу, знизившись в класі, а Ротань підписав річний контракт з чеською «Славією». За півроку в новому колективі півзахисник зіграв в різних турнірах 14 поєдинків. У січні 2018-го року за згодою обох сторін було прийнято рішення не продовжувати співпрацю. В цей час футболіст отримав друге запрошення від «Динамо».
«Досвід завжди корисний, тим більше, що це була інша країна з іншим менталітетом. Але завжди тягне на батьківщину, хочеться бути вдома », - пояснив своє повернення футболіст.
Збірна
У головну команду країни талановитого півзахисника почали регулярно залучати ще до першого переходу в «Динамо», правда, тоді він ще не був основним гравцем. Дебютував у національній команді під керівництвом Леоніда Буряка 12 лютого 2003 року в матчі Туреччина - Україна 0:0. У першій грі відбору до ЧС-2006 з Казахстаном гол Руслана в компенсований час приніс важливу перемогу збірній. Саме Руслан віддав пас Андрію Гусіну в Афінах, після чого той втік до воріт суперника і забив феноменальний м'яч грекам. А в останній грі відбору точним ударом Руслан забезпечив нічию у виїзному поєдинку з Грузією, і саме ця нічия вивела Україну на чемпіонат світу в Німеччині 2006 року. Після завершення кар'єри Андрія Шевченка Руслан став віце-капітаном збірної України, а після того, як її залишив Анатолій Тимощук - повноправним капітаном. Станом на 10 жовтня 2017 року за збірну України Ротань провів 98 матчів (забив 8 м'ячів).
З огляду на травму Сергія Сидорчука, центральний півзахисник нашої команди точно не завадить. Контракт розрахований до кінця сезону 2017/2018.
Символічною є дата повернення Руслана до «Динамо». Він перейшов з київського клубу до «Дніпра» 12 січня 2008 року. І от, день у день 10 років потому, 12 січня 2018 року Руслан знову став динамівцем!
Copyright © FC Dynamo Kyiv
