Здавалося б, ось він, сидить на тренерській лавці, активно бере участь у грі та хвилюється разом з командою. Здається, ще секунда – і він підніметься, даючи вказівку своїм гравцям. Але хвилинна стрілка на годиннику зупинилася рівно в той момент, коли перестало битися серце Великої людини та тренера. Все це увічнено в пам'ятнику Валерію Лобановському біля стадіону, на якому він провів не одну сотню матчів у якості гравця та тренера, а зараз носить його ім'я.
Сьогодні Валерію Васильовичу виповнилося б 74 роки...
Традиційне покладання квітів відбулося біля його могили на Байковому кладовищі, а також біля пам'ятника на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. Незважаючи на морозну сніжну погоду, прийшли вшанувати пам'ять великої людини й геніального тренера рідні та близькі, друзі й соратники, колеги та партнери Лобановського за виступами за «Динамо».
На мітинг пам'яті футбольного Маестро прийшли також представники нинішнього покоління. У повному складі приїхала друга динамівська команда, були присутні разом зі своїми наставниками вихованці дитячо-юнацької футбольної школи «Динамо»...
Багато хто з них через свій юний вік не бачили «вживу» «Динамо», створене талановитим генієм знаменитого на весь світ тренера, але з розповідей старших, книг та фільмів вони, напевно, знають про велич постаті Валерія Васильовича.
Теплі слова пролунали з вуст ведучого пам'ятного динамівського дня, заслуженого журналіста Олександра Липенка, напевно, ще більше – в особистих розмовах ветеранів «Динамо», які прийшли до пам'ятника Маестро.
Завершальним же акордом мітингу пам'яті Валерія Лобановського стала пісня «Рудий соняшник», свого часу виконана Михайлом Михайловим на святкуванні на честь здобуття чергових медалей чемпіонів СРСР.
www.fcdynamo.kiev.ua