- Про всіх трьох динамівців у мене залишилися лише найкращі спогади, як від гри, так і від спілкування з кожним із них, тому хотілося би зупинитися на кожному більш детально.
Андрій Баль уперше звернув на себе увагу ще в 1977 році, коли у складі збірної Союзу виграв чемпіонат світу серед юніорів. Це була справді зіркова команда, а Володимир Безсонов отримав ще й приз як найкращий гравець турніру. Виокремлювався він, і граючи за львівські «Карпати». А от у «Динамо», на мій погляд, Балю трохи не пощастило. Ніхто не міг сумніватися у майстерності та професіоналізмі Андрія, але в Києві він більше виходив на заміну. У ті часи у «Динамо» грала найкраща в Союзі та одна з найкращих у Європі пара захисників Кузнецов-Балтача, а в опорній зоні діяв міцний Яковенко. Оскільки Баль був універсальним футболістом, то він закривав ті позиції, які були проблемними в конкретний момент. Незважаючи на подібні труднощі, він завжди був у хорошому настрої й своїми жартами веселив партнерів. Можна сказати, Андрій був дуже важливою людиною в колективі, й Лобановський, як хороший психолог, це чудово розумів.
Валентина Белькевича я вперше побачив у складі мінського «Динамо», яке виступало на Кубку Співдружності взимку 1996 року. Проходив турнір у маленькому комплексі «Динамо», в якому не було трибун, а журналісти спостерігали за матчами з-за сітки. Мінчани грали здається зі «Спартаком», і в їхньому складі, будучи на голову сильнішими, виокремлювалися двоє півзахисників – Белькевич грав ближче до нападників, а Олександр Хацкевич діяв ближче до захисників. Наступного дня до Москви приїхала делегація з Києва, й коли колеги запитали в мене, на кого варто звернути увагу, я сказав, що за цими двома білорусами буде дуже цікаво поспостерігати. Уже потім, після переїзду до Києва, всі ми – журналісти, вболівальники – захоплювалися майстерністю Валентина, його вмінням бачити поле та віддати вивірену передачу. А він просто сумлінно виконував свою роботу.
Якщо говорити про Андрія Гусіна, то він не з тієї когорти футболістів, які заявляють про себе в ранньому віці, як ті ж Блохін, Шевченко, Шовковський тощо. У 25 років багато футболістів, не досягнувши особливих успіхів, завершують свої кар’єри, а Андрій вирішив кардинально змінити амплуа, перейшовши з нападу до опорної зони. Причому, це було саме його рішення, а Валерій Лобановський лише погодився, й, як виявилося, у виграші від цього залишилися всі. Безперечно, всі пам’ятають його голи у ворота «Ювентуса» в Лізі чемпіонів та збірної Греції, який фактично вивів збірну України на чемпіонат світу в Німеччині. А мені спливає в пам’яті матчі проти леверкузенського «Байєра» в Лізі чемпіонів і протистояння двох блондинів – Андрія Гусіна та Карстена Рамелова, віце-чемпіона світу, на секунду – в центрі поля. Міг і сам Андрій опинитися в «Байєрі», адже зацікавленістю у його послугах збоку німців була, але не склалося… Величезну роль у становленні вже Гусіна-тренера зіграв Гаджі Гаджиєв, під керівництвом якого Андрій спочатку грав у «Крильях Совєтов», а згодом працював у тренерському штабі тих же «Крильєв Совєтов» та «Анжі». Напевно, головне визначення в роботі цього тандему: взаємна довіра та професіональна повага.
- На ваш погляд, якби свого часу Баль, Белькевич та Гусін вирішили спробувати свої сили в Європі, який із топ-чемпіонатів підійшов би кожному з них?
- Для Валентина Белькевича, напевно, простіше було б адаптуватися в іспанському чи італійському чемпіонаті. Андрій Гусін, як на мене, комфортно почувався би в німецькій бундеслізі чи англійській Прем’єр-лізі. А от для Андрія Баля, якби машина часу перенесла його в 2000-і роки, підійшов би будь-який чемпіонат!
- Якими вони були у спілкуванні з журналістами?
- Із Балем спілкуватися було одне задоволення. У нього про запас було стільки історій, що завжди розмова була дуже насиченою та цікавою для вболівальників. Що стосується Белькевича та Гусіна, то, коли я працював шеф-редактором спортивної редакції на телеканалі ТЕТ, то ми залучали до коментування матчів колишніх футболістів. Валентин, незважаючи на всі наші зусилля та вмовляння, так жодного разу й не прийшов до нашої студії, хоча й неодноразово обіцяв. А от Гусін із радістю погодився. Його «дебют» відбувся в сезоні 2008/2009, на домашньому матчі «Динамо» проти «Карпат». Перший млинець, як говориться, вийшов глевким, оскільки Андрію категорично не сподобалося, як він коментував українською мовою. Перед наступним поєдинком, також домашнім для «Динамо» проти ФК «Львів», ми дозволили йому вести репортаж російською, так він у першому таймі не дозволив сказати іншому коментатору жодного слова (посміхається)! Ось такими вони були різними – як на футбольному полі, так і в житті.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
* фото В.Раснер