- Цього дня тата ніколи не було вдома, тому що він завжди був на роботі. Тому й зараз мені здається, що він так само перебуває на роботі... Він нас завжди підтримував та підтримує, незважаючи на те, що його немає поруч. Таких людей, як він, дуже мало, а, можливо, й узагалі немає. Для нашої сім'ї це саме так.
- Ви відчуваєте, що його справа живе, продовжується і, в кінцевому підсумку, знайде своє втілення? Чи все ж він був унікальним явищем, яке вже не повториться?
- Напевно, в житті все повторюється. Можливо, з'явиться така людина, яка так само віддано буде займатися саме футболом. На сьогоднішній день у пострадянському просторі такої людини немає. Звичайно ж, футбол продовжується й розвивається, він не може зупинитися. Я вірю, що в майбутньому «Динамо» досягне великих результатів та перемог, як це було за тата.
www.fcdynamo.kiev.ua
* фото А.Лукацького
