У суботу, 16 грудня, в Олімпійському дворику НСК «Олімпійський» відбулася громадянська панахида та прощання з видатним нападником «біло-синіх», який у складі «Динамо» з 1965 до 1972 року став чотириразовим чемпіоном СРСР, а також вигравав із нашим клубом Кубок СРСР.
Попрощатися з партнером по команді, другом та товаришем прийшли славетні ветерани «Динамо», збірних СРСР і України, футболісти, тренери, вихованці Віталія Григоровича, журналісти та прості вболівальники.
Вшанувати пам'ять і проводити в останню путь Віталія Хмельницького прийшли почесний член УЄФА Григорій Суркіс, президент ФК «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс, перший віце-президент клубу Віталій Сівков, генеральний директор клубу Резо Чохонелідзе, президент громадської організації «Ветерани ФК «Динамо» Київ» Володимир Мунтян, селекціонери «біло-синіх» Володимир Безсонов, Олександр Заваров, Олександр Голоколосов, вихованці Хмельницького гравці першої команди «Динамо» Денис Бойко та Євген Смирний, а також багато-багато інших.
Григорій Суркіс, почесний член УЄФА: «Перше, що я хочу сказати, – не хочеться вірити, що йдуть фактично останні з могікан. Хмельницький – не просто талант, він самородок, який захищав кольори київського «Динамо» в ті часи, коли на всесоюзній арені фактично не було для нашої команди гідних суперників. Він мав характер переможця, був душею команди. Закінчивши виступи, він став одним із тих тренерів, яких вихованці юнацької школи «Динамо» слухали просто з відкритими ротами. Сьогодні, без сумнівів, згадуючи зі сльозами на очах блискучого футболіста та людину, ми проводжаємо його в останню путь, але будемо пам’ятати про блискавичні роки його ігрової кар’єри та успіхи на тренерському терені».
Семен Случевський, журналіст, автор книги «Першопрохідці»: «Насамперед, Хмельницький був видатним футболістом, сучасним для свого часу гравцем. У середині 1960-х років тодішній наставник «Динамо» Віктор Маслов пішов на конфлікт ледь не з усім Києвом, попрощавшись із Валерієм Лобановським, та знайшов у «Шахтарі» лівого крайка Віталія Хмельницького. Він грав не так, як Лобановський, – міг і назад відходити, і зміщуватися в центр. Крім того, блискуче бив головою в польоті по м’ячу, який низько летить, мав чудову швидкість. Друга якість, яка відрізняла Хмельницького, – він був незлобним. Його били по ногах сильно й часто (через це доволі рано, у 29 років, довелося закінчити кар’єру), але він ніколи не відповідав на грубість. Також він був універсалом, тому був фактично незамінним.
Також Віталій Григорович був чудовим дитячим тренером. Серед його вихованців – такі відомі імена у футболі, як Юрій Дмитрулін, Ілля Цимбалар, нинішні динамівські гравці Денис Бойко та Євген Смирний. І, нарешті, не можна оминути стороною його людські якості. Якщо скласти рейтинг найвеселіших футболістів СРСР, то до трійки увійшли би Валентин Бубукін, Віктор Прокопенко та Віталій Хмельницький. Він був не просто жартівник, він був самоіронічним. Коли він жартував над кимось, то нікого не ображав – навпаки, піднімав усім настрій».
Після громадянської панахиди Віталія Хмельницького поховали на ділянці 42А центральної алеї Байкового кладовища.
Світла пам'ять Вам, Віталію Григоровичу! Ви назавжди залишитеся в наших серцях!
