Серце світової легенди футболу перестало битися 13 травня 2002 року. Його життя нерозривно було пов’язане з київським «Динамо», виступаючи за яке він здобув собі світове ім’я, а футбольний клуб багатьма своїми досягненнями зобов’язаний Метру.
Морозного та сніжного ранку 6 січня біля могили Валерія Лобановського на Байковому кладовищі зібралися рідні та близькі, динамівці різних поколінь, друзі, співробітники ФК «Динамо», журналісти, уболівальники – ті, кому дорога пам’ять про Валерія Васильовича.
Усі вони прийшли вшанувати пам’ять легенди, яка передчасно залишила життя, та покласти до пам’ятника квіти. Теплі слова про легендарного динамівця сказав заслужений журналіст України Олександр Липенко.
За годину Метра теплими словами згадували і біля пам'ятника великому тренеру, розташованого перед колонадою стадіону «Динамо», який носить ім'я Валерія Васильовича.
Прийшли вшанувати пам’ять легенди, яка передчасно залишила життя, та покласти до пам’ятника квіти представники різних поколінь – як учні динамівської академії, вдягнені в екіпірування з літерою «Д» на серці, так і ветерани, яким пощастило попрацювати з Лобановським.
Багато з тих, хто також досяг успіхів у футболі, називають Валерія Васильовича своїм наставником, а себе – його учнями. А дехто встигнув пограти в одній команді з Лобановським, як, наприклад, інша легенда нашого клубу – Андрій Андрійович Біба.
Людина жива, поки зберігається пам'ять про неї. Світла пам'ять про Валерія Лобановського буде жити вічно.
Для сучасників та майбутніх поколінь він залишиться символом любові, відданості та самовіддачі справі, якій він віддавав усього себе.
На стадіоні, який носить його ім'я, біля пам'ятника, спорудженого на його честь, завжди будуть люди. Люди, для яких футбол значить більше, ніж просто гра. Так само, як це було для Валерія Васильовича...
