Автор забитого м’яча у ворота луганської «Зорі» півзахисник «Динамо» Віталій Буяльський прокоментував виїзну нічию (1:1) та поділився враженнями від виїзного матчу:
- Команді знову не вдалося здобути перемогу – вже п’ята нічия. Наскільки прикро знову пропускати наприкінці поєдинку?
- Звісно, це болюча ситуація. Треба розібратися, чому ми пропускаємо на останніх хвилинах, адже це трапляється вже не вперше. Десь не вистачає концентрації, десь з’являється розслабленість. Тому, повторюся, потрібно зрозуміти, чому ми пропускаємо саме на останніх хвилинах.
- Як ви готувалися до цієї гри, зважаючи, що була пауза, пов’язана з матчами збірних? Зазвичай після таких пауз матчі даються непросто, так вийшло й цього разу?
- Спочатку ми мали кілька вихідних, потім тренувалися, працювали весь період. Думаю, сьогодні нам трохи не вистачило концентрації наприкінці, тому й пропустили гол. Також треба краще реалізовувати свої моменти.
- Забитий м’яч достатньо довго «народжувався». У першому таймі було багато моментів, коли можна було забивати, але хтось не віддав передачу, хтось не завдав удару. Наскільки такі речі впливають на кінцевий результат?
- Звісно, впливають. Треба бути холоднокровнішими, спокійнішими під час останньої передачі, останнього удару. Інколи потрібно грати не егоїстично, а віддати пас партнеру. Також потрібно більш зважено та спокійно ставитися до моментів в атаці.
- Якби забили більше м’ячів раніше – у першому таймі чи на початку другого – можливо, один пропущений гол не сильно вплинув би на результат?
- Так, можливо. Але у першому таймі ми могли й пропустити, коли Руслан Нещерет нас виручив. Тому не можу сказати, що у нас до перерви були стовідсоткові моменти, а ось у «Зорі» був – і Руслан тоді чудово зіграв, виручив.
- Зараз ви з чотирма голами є найкращим бомбардиром «Динамо». Розкажіть про своє емоційне святкування з Караваєвим забитого м’яча.
- Це було звичайне святкування. Караваєв віддав передачу, і я мав бути саме в цій зоні. Якби він віддав туди, а мене б там не було – тоді це вже до мене питання, чому не підтримав атаку. Тому все вийшло добре, він молодець.
- Ви не лише найкращий бомбардир «Динамо» у нинішньому сезоні, а й найкращий бомбардир у матчах проти «Зорі». Сьогодні ви забили вже восьмий м’яч у їхні ворота. Чому саме цей суперник такий «зручний» для вас?
- Не знаю, просто так виходить. Не можу пояснити. Пам’ятаю, що забивав їм й у минулому сезоні, просто так склалися обставини. Немає якогось додаткового чи особливого настрою – налаштовуюсь, як і на будь-яку іншу команду. Інколи вдається забити, але не в кожному матчі все виходить.
- Сьогодні багато хвалили Шолу Огундану за роботу на полі. Як ви оціните його дії, як проходить адаптація новачка?
- Я не тренер, тому не можу оцінювати гравців, це завдання тренерського штабу. Саме вони вирішують, кому грати, а кому ні.
- Попереду складний період: матчі з «Самсунспором» у Лізі конференцій, «Кривбасом», двічі з «Шахтарем» і знову єврокубки. Наскільки цей відрізок важливий?
- Я не скажу, що він занадто важкий – радше цікавий. Навпаки, багато матчів, і не просто матчів, а поєдинків із сильними суперниками і в Лізі конференцій, і в чемпіонаті, і в Кубку України – це цікаво для кожного футболіста. Думаю, кожен гравець більше любить грати, ніж тренуватися.
- Зараз у «Динамо» водночас найгірша серія – п’ять матчів без перемог – і найкраща – понад 40 матчів без поразок. Як це відчувається всередині команди – більше спад чи все ж позитив?
- Звісно, спад. Якщо немає перемог, не може бути мови про прогрес чи підйом. Все залежить від результату – і мікроклімат, і настрій команди, і стан кожного футболіста. Звісно, усі хочуть вигравати.
- Може, варто щось змінити – сходити до церкви чи просто разом відпочити, наприклад, з’їздити на шашлики?
- Це не проблема – і до церкви сходити, і шашлик посмажити. Але це має йти від кожного особисто, бо піти до церкви нікого не змусиш насильно. Насправді справа не у шашликах, ми ж пропускаємо під час гри. Потрібно розібратися, у яких саме моментах, й бути більш зібраними на останніх хвилинах. Якщо ми пропускаємо наприкінці, то це або через втому, або через нестачу концентрації. Іншої причини не бачу.
