Голкіпер «Динамо» Вячеслав Суркіс поділився враженнями від домашньої перемоги над «Колосом» (2:1) у рамках 3-го туру УПЛ.
– Команда знову в Києві після тривалих закордонних вояжів. Як воно – повернутися додому?
– Повернутися до Києва, звісно, добре. На жаль, повернулися ми на тлі поразки від «Карабаху», яка не дозволила пройти далі в єврокубках. Але я вважаю, що все попереду. Зараз будемо фокусуватися на чемпіонаті та Кубку України. Наша мета і ціль – перемогти і там, і там, будемо робити все заради цього.
– Ти захищав ворота «Динамо» в обох поєдинках на старті чемпіонату. Що рухає тебе вперед, що надає впевненість?
– Упевненість дає те, що вихожу в старті у свої 20 років. Якщо б мені сказали пів року тому, що гратиму за першу команду... Звісно, мріяв про це, але не сподівався так рано. На жаль, вийшло за таких умов, що Руслан травмувався. Бажаємо його швидкого одужання. Сьогодні, вважаю, повинен був відбивати м'яч в епізоді з пропущеним голом. Але команда підстрахувала, забили вдруге та перемогли, дякувати Богові. Вдячний партнерам по команді за те, що підтримали після помилки та в перерві, й усе закінчилося добре.
– Тобто, в перерві була розмова? Заспокоїли на другий тайм, у якому ти здійснив сейв?
– Ну як, не було якоїсь розмови, але хлопці підтримали, мовляв, «нічого страшного, готуйся на другий тайм, усе нормально, з усіма трапляється». Такі моменти, звісно, нелегкі для воротаря, але не через таке проходили, тому все буде добре.
– Коли пропускаєш, але команда виграє, чи заспокоює це воротаря?
– Звісно, краще не пропускати, але навіть якщо пропускаєш, головне, щоб команда перемогла. Тому все добре.
– Динамівська школа завжди славилася воротарями. Чи є секрет, як виграти конкуренцію, постійно підтримувати себе в тонусі?
– Тяжка праця та шанс – ось, власне, й усе. Треба чекати цього шансу й використати його. Втім, це стосується не лише воротарів...
