- Юнесе, як ти провів відпустку?
- Дуже добре, весь час був у Марокко з дружиною та новонародженим сином.
- Чи стежив ти за чемпіонатом світу під час відпустки?
- Так. На жаль, не всі матчі вдалося подивитися, але намагаюся стежити за чемпіонатом.
- За кого вболіваєш?
- За Францію.
- А кого вважаєш фаворитом мундіалю?
- Збірну Нідерландів.
- Які в тебе емоції від ігор за свою національну збірну? Як думаєш, які результати показала би збірна Марокко, якби вона потрапила на цей чемпіонат світу?
- На жаль, ми не потрапили на чемпіонат світу, тому зараз складно сказати, як далеко ми могли би там зайти. Що стосується матчів за національну збірну, вважаю, що вони пройшли загалом позитивно, незважаючи на те, що ми програли два матчі з трьох.
- Поки майже всі африканські збірні непогано проявляють себе на мундіалі – Нігерія, Алжир, Кот д'Івуар, Гана до останнього туру претендують на вихід до плей-оф. Як ти вважаєш, у чому секрет їхнього успіху? Краща пристосованість до кліматичних умов?
- Так, справді, напевно, клімат зіграв свою роль. Приміром, у матчі Гана – Німеччина африканська збірна буквально «з'їла» на кожній ділянці поля німців. Зараз футбол африканських країн набагато більш структурований, багато африканських футболістів грають в європейських чемпіонатах. Справді, африканський футбол загалом стає сильнішим за азіатський та поступово підіймається до рівня європейського.
- Ти приїхав на збір трохи пізніше за інших. Чи готувався ти індивідуально під час відпустки, приводив себе в форму?
- Не те, щоб дуже інтенсивно, але нам дали свого роду «домашнє завдання», тобто програму, яку потрібно було виконувати під час відпочинку. Я її не виконав на всі сто відсотків, але більшу частину зробив, тому можу сказати, що приїхав на збір підготовленим.
- Як тебе зустріли товариші по команді?
- Зустріли мене дуже добре. Можна сказати, я вже наполовину українець. Хлопці трошки посміялися з моєї зачіски, тому що зараз у мене зовсім коротка стрижка, тепер потрібно, щоб волосся трошки відросло.
- У півзахисті у «Динамо» й так була хороша конкуренція, а на цих зборах додалося ще кілька хавбеків. Чи готовий ти знову боротися за місце у складі?
- Рішення завжди за головним тренером. Можу лише сказати, що до конкуренції збоку молодих гравців ставлюся спокійно.
- Чи подобаються тобі зміни у тренувальному процесі за керівництва Сергія Реброва?
- Звісно, мені, як і іншим гравцям, такий підхід до душі. Завжди краще бігати з м'ячем, аніж без м'яча. Ребров із покоління нових тренерів, він краще розуміє, що потрібно гравцям, та відповідно до цього планує тренування. Окрім того, було введено систему оцінювання футболістами навантаження під час тренувань, що говорить про те, що тренерський штаб справді хоче бачити, що гравцям підходить, саме тому ми працюємо з максимальною віддачею.
- Наприкінці минулого сезону змінилася на краще не лише командна гра «Динамо», але й твоя гра зокрема. Що стало причиною цих позитивних змін?
- У першу чергу, мені допомогла довіра нового головного тренера – Сергія Реброва. Він у мене повірив, і це додало мені додаткової мотивації у вирішальних матчах із українськими грандами. Всім відомі мої найкращі якості, але коли головним тренером був Олег Блохін, я знав, що він може поміняти мене й у перерві, й на 30-й хвилині, й на 60-й, тому в мене не було впевненості в собі.
- У фінальному матчі Кубка України тебе також замінили, але твоя реакція була вже зовсім іншою – абсолютно спокійною...
- Звичайно, той епізод я сприйняв спокійно, оскільки заміна була цілком логічною. Тривала вже 85-а хвилина, ми вигравали й потрібно було випустити на поле гравця більш захисного плану, оскільки ми з Денисом Гармашем відбігали вже весь матч та вже достатньо втомилися. Звісно, тут не може бути жодних питань. Але коли тебе постійно замінюють на 60-й хвилині або в перерві й ти не розумієш, чому, це не зовсім правильно. Я проти несправедливості. Якщо заміна обґрунтована, немає абсолютно жодних проблем, або якщо я й сам розумію, що я не дотягую до кінця матчу. Але якщо мене постійно замінюють просто так, то, звичайно, що в певний момент це все переповнює й ти вже не можеш стримати емоції.
- А якщо знадобиться провести ранню тактичну заміну й із поля приберуть саме тебе, ти це нормально сприймеш?
- Звісно, це абсолютно нормальна ситуація. Головне, щоб це було на користь команді, адже футбол – це командна гра. Але коли тебе замінюють у кожному матчі в один і той же час, причому завжди першим, причина не зовсім зрозуміла, й у певний момент це набридає.
- Чого хочеш досягти разом із «Динамо» в наступному сезоні? Які цілі перед собою ставиш?
- Мета незмінна – виграти чемпіонат України. Ще коли я підписував контракт із «Динамо», президент оголосив єдину мету клубу – створити хорошу команду, виграти чемпіонство, оскільки вже протягом кількох останніх років чемпіоном ставав «Шахтар». У цьому сезоні ми виграли Кубок України, було б добре, якщо в наступному сезоні ми виграємо чемпіонат та Кубок, а також Суперкубок, за який ми будемо змагатися вже найближчим часом.
- Чи стежив ти за перипетіями міжсезоння у Прем'єр-лізі, адже поки остаточно так і не зрозуміло, скільки команд буде в ній брати участь у наступному сезоні...
- Не дуже ретельно це відстежував, але, звісно, я знаю, що зараз у східній частині України тривають бойові дії. Можливо, деякі команди з цього регіону не будуть брати участь у чемпіонаті, та й достеменно ще невідомо, скільки загалом команд візьмуть у ньому участь. Сподіваюся, що відповідальні футбольні структури приймуть правильне рішення щодо цього питання.
- Чи візьмеш ти із собою до України дружину та зовсім ще маленького сина? Де вони будуть жити найближчим часом?
- У Києві. Адже це тепер наш дім!
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv