До революції приблизно на цьому місці знаходилося містечко розваг заможних киян під назвою «Шато-де-Флер» («Замок квітів») з кафешантанами, розважальними закладами з відкритою сценою, кабаре, концертними майданчиками і т. п.
Більшість споруд «Шато» не пережила громадянської війни. У комплексі «Динамо» теж були передбачені місця для дозвілля: ультрасучасний конструктивістський ресторан, кіномайданчики, естрадний театр, раковина для оркестру, фонтани. Але головною спорудою було, звичайно ж, спортивне поле з трибунами на 18-20 тисяч глядачів, вдало вписане в природні схили навколишнього парку.
12 червня 1933 року відбулося відкриття стадіону «Динамо». У рамках цього свята відбувся матч між принциповими суперниками – командами Києва і Харкова. Кияни перемогли гостей (2:1), а автором першого голу в історії прославленого стадіону став Микола Борисович Махиня.
Коли Київ став столицею УРСР, було вирішено оформити вхід на стадіон більш солідно, і до 1936-го року на розі вулиці Кірова (тепер Михайла Грушевського) та Петровської алеї з'явилася ефектна колонада. Оскільки спочатку стадіон «Динамо» входив у систему ДПУ-НКВС, його називали іменами керівників карального відомства - Всеволода Балицького, потім Миколи Єжова. Але незабаром вони самі стали жертвами репресій, і їх прізвища зникли з колонади стадіону.
26 травня 1936 року київські динамівці на своєму стадіоні провели перший матч у чемпіонатах СРСР проти московських одноклубників. Ось як описувала майбутню подію одна з українських газет: «Вже з другої години дня за прекрасної сонячної погоди 24 травня потоки киян простували до стадіону «Динамо» імені В.А.Балицького. Центральна вулиця Києва імені Воровського, незважаючи на всю свою ширину, у цей день перетворилася на вузьку вуличку з одностороннім рухом. До 4-х годин дня близько 40 тисяч глядачів заповнили трибуни одного з найкрасивіших стадіонів Союзу».
З точки зору власне футболу повторилася історія із забитим голом у день відкриття стадіону, яке відбулось три роки тому. Перший історичний гол на свій рахунок записав Микола Махиня, який вразив ворота Квасникова за 10 хвилин до фінального свистка.
Потім була війна ... Але стадіон, переживши окупацію, відродився і знову прийняв перший післявоєнний матч «біло-синіх» у чемпіонаті СРСР, проведений проти московського «Локомотиву» (1:1) через чотири дні після Дня Перемоги, 13 травня 1945.
Із введенням в експлуатацію у Києві нового великого стадіону, поле «Динамо» відійшло на другий план. Але вболівальники захоплено дивилися тут тренування майстрів, ігри дублерів. У 1978-1979 роках стадіон реконструювали, влаштували освітлювальні щогли оригінальної форми. Вже у наш час динамівська арена перейшла у власність клубу. Кілька років це було основне місце виступів київського «Динамо». На цій арені проходили матчі чемпіонату України, єврокубків, окремі ігри збірної. Тут вперше постав перед земляками після повернення в «Динамо» прославлений форвард Андрій Шевченко.
Десять років тому «Динамо» перейменували на честь талановитого футболіста і тренера Валерія Лобановського, який пішов із життя. У 2003 році на території стадіону йому встановили бронзовий пам'ятник.
Останнім часом поле «Динамо» знову стало місцем ігор молодіжного складу та другої команди клубу.
16 червня на «Динамо» о 19.00 друга команда «біло-синіх» у повторній грі плей-офф за право грати у наступному сезоні в 1-й лізі прийме свердловський «Шахтар». Приходьте на затишну клубну арену і подивіться цікаву гру, адже футбольне життя на «Динамо» триває!
* фото В.Раснера (із використанням материалів www.interesniy.kiev.ua)
