«Динамо» перервало гегемонію московських клубів і стало першим клубом не з Москви, який завоював золоті медалі. Через п'ять років київський куб знову став чемпіоном.
Це був рік Чемпіонату світу в Англії, де динамівці Києва у складі збірної СРСР дійшли до півфіналу, а в матчі за третє місце поступилися Португалії з легендарним Еусебіо. На британських полях у складі збірної билися динамівці Віктор Банніков, Леонід Островський, Йожеф Сабо, Віктор Серебряников і Валерій Поркуян.
Тим часом у «Динамо» вже з'явилося нове покоління талановитих гравців, які разом з ветеранами сформували чемпіонський колектив, який під керівництвом Віктора Маслова домінував у СРСР три роки поспіль – з 1966-го по 1968-й.
У 1966-му «біло-синіх» було не зупинити. Їдучи на всіх парах до чемпіонства, 17 серпня «динамомашина» зробила зупинку в Москві, де зустрілася з «Локомотивом». «Залізничники» на той момент вже забуксували і не змогли на рівних протистояти українцям.
«Все вирішує клас» - із таким заголовком вийшов на наступний день звіт про матч у популярній в ті часи газеті «Радянський спорт». Нижче наводимо витяг з репортажу про матч:
«... Лідери почали матч у звичній для себе гострій манері. Вже на першій хвилині вони подавали кутовий удар. Але трохи згодом на полі розгорілася боротьба, у якій важко було віддати комусь перевагу.
Давно вже московський ''Локомотив'' не збирав такої великої аудиторії. Вчора глядачів було, мабуть, більше, ніж могли вмістити просторі трибуни нового стадіону. У всякому разі, заповненими виявилися всі проходи, а деякі сміливці розташувалися навіть на щоглах для прожекторів.
Підбадьорювані численними шанувальниками, залізничники зуміли на рівних провести початкові хвилини першого тайму, а потім стати і господарями становища. Вигідні моменти для взяття воріт мали Орєшников, Гершкович, Козлов.
Що стосується киян, то перший тайм їм дався важко. Позначалася відсутність Біби. Мунтян виглядав якимось млявим. Спроби киян домогтися успіху за рахунок ударів здалеку були безуспішними. Медвідь і Серебряников били так, що їх удари не містили особливої небезпеки для Полякова.
У другому таймі ситуація на полі змінилася. Лідери стали вести атаки з переміщеннями форвардів по фронту.
Рахунок було відкрито на 62-й хвилині. У прорив кинувся Островський. Він зробив передачу Серебряникову. Складалося враження, що цей футболіст візьме ініціативу на себе. Але він зробив простріл уздовж воріт, та й з такою силою, що всі захисники ''Локомотива ' не змогли перешкодити передачі. Зате Поркуян був тут як тут, і кидок Полякова не врятував москвичів.
Наступну поправку в рахунку кияни внесли на 73-й хвилині. Це відзначився Бишовець. Він показав неабияку індивідуальну майстерність і зумів забити другий гол. А незабаром Мунтян довів результат до 3:0».
"Локомотив" (Москва) - "Динамо" (Київ) - 0:3 (0:0)
17 серпня 1966 року. Москва. ЦС "Локомотив". Ясно. 20 градусів. З 75-ї хвилини електричне освітлення. 42000 глядачів.
Арбітр: Е.Хярмс (Таллінн).
"Локомотив": Поляков, Прудніков, Родіонов, Кочетов, Соколухін, Хорлін, Сизов, Петров, Козлов, Гершкович, Орєшников.
"Динамо": Рудаков, Щегольков, Соснихін, Островський, Мунтян (Круликовский, 80), Турянчик, Поркуян, Серебряников, Медвідь, Бишовець, Хмельницький.
Голи: 0:1 Поркуян (62), 0:2 Бишовець (73), 0:3 Мунтян (79).
