Роки поневірянь та повернення додому
Олександр Єрмаченко народився 29 січня 1993 року. Перші кроки своєї футбольної кар'єри він робив у дитячій школі «Динамо», куди прийшов у 2002 році. У «Динамо» Cаша пройшов футбольне виховання в багатьох тренерів. Першими були Юрій Ястребинський та Віталій Хмельницький. Окрім них Єрмаченко займався під керівництвом Євгена Рудакова та Валерія Шабельникова.
Але перед тим, як потрапити до дорослої динамівської команди, Єрмаченко довелося поїздити Україною. У 14 років Олександр залишає Київ й їде до Іллічівська, де з 2007 до 2009 років у ДЮФЛ він виступав за місцевий «Моноліт». Потім Єрмаченко опинився в команді БРВ-ВІК із міста Володимир-Волинський, за яку в чемпіонаті ДЮФЛ він грав до 2010 року. Талановитого юнака помітив нинішній спортивний директор київського «Арсеналу» Олександр Томах, який запросив його до команди другої ліги «Скала» з міста Стрий.
За період кінцівки сезону 2009/10 та першої частини наступного 2010/11 футбольного року він провів у складі «Скали» 18 матчів, в яких забив 5 м'ячів. За підсумками першого кола сезону Єрмаченка було визнано найкращим нападником клубу, і вже в зимове міжсезоння ним зацікавилися донецький «Шахтар» та київське «Динамо». Вибір Єрмаченка був однозначним – він повертається до Києва, до динамівської сім'ї.
Довгий та нелегкий шлях до складу
Повернувшись до столиці, Олександр отримав позитивну характеристику від старшого тренера «Динамо-2» Андрія Гусіна: «Це здібний хлопець, який володіє певним набором хороших якостей. Коли він лише прийшов до команди, перше, що впадало в очі – низька функціональна готовність. Але це найпростіше, що можна виправити. За час збору недолік було ліквідовано. А з технікою та «головою», як я кажу, проблем немає. Гадаю, він нас обов'язково підсилить».
Початок 2011 року видався для Олександра успішним. У складі юнацької збірної України U-18 він виграв бронзові медалі на Меморіалі Гранаткіна. Зігравши чотири матчі, Єрмаченко отримав приз найкращого півзахисника міжнародного турніру.
Свій перший офіційний матч у футболці «Динамо» Єрмаченко провів 19 березня 2011 року в переможному матчі «Динамо-2» проти вінницької «Ниви».
Однак після повернення до «біло-синіх» лав, Єрмаченку тривалий час не вдавалося заграти. Незважаючи на регулярні виклики до юнацької збірної України, у складі «Динамо-2» він так і не спромігся закріпитися.
У другій частині сезону 2010/2011 Єрмаченко провів дев'ять матчів, переважно виходячи на заміну. А за весь наступний сезон він з'явився на полі лише п'ять разів. Причиною тому були травми. Найважчою було ушкодження коліна, після чого молодий гравець вибув на тривалий термін.
У першій частині поточного сезону 2012/2013 Єрмаченко зіграв у сімох матчах, весь час виходячи на заміну.
Відлік від Меморіалу Макарова?
Мабуть, уперше після свого повернення Єрмаченко заявив про себе у складі команди Андрія Гусіна на Меморіалі Макарова-2013. Він забив два м'ячі та віддав 6 гольових передач, причому одну з них – у фіналі. У вирішальному матчі він вийшов на заміну й став одним із найкращих у день свого 20-річчя, вигравши разом із «Динамо-2» почесний трофей.
Починаючи з дитячо-юнацької ліги, Єрмаченко грав на позиції нападника. Але вперше спробувавши себе в ролі півзахисника на Меморіалі Гранаткіна, він і за «Динамо-2» приносить найбільше користі своєю грою на фланзі: «До «Динамо» я частіше грав на позиції нападника, але оскільки я невисокого зросту, Андрій Леонідович вирішив мене використовувати як крайнього півзахисника. На цій же позиції я грав і за збірну України».
Тепер мета Олександра – проявити себе й у матчах першості України: «Сподіваюся, що травми мені більше не будуть заважати, і я цілком та повністю віддамся грі в «Динамо-2» та буду намагатися сприяти перемогам команди. Моя мета – закріпитися в основному складі, отримувати ігрову практику, забивати голи та віддавати передачі не лише в міжсезонному турнірі, а й у першості України, щоб наша команда демонструвала хороші результати».
