Сьогодні наш гість – знаменитий футболіст, кумир футбольних фанатів, голкіпер київського «Динамо» і національної збірної України Олександр Шовковський. Однак, у нашій бесіді ми вирішили ненадовго відійти від теми спортивних баталій і поговорити про справи «земні». В ексклюзивному інтерв'ю інтернет-порталу «Бамбук» відомий футболіст розповів про своїх друзів, про відпочинок, уподобання в мистецтві і багато про що інше.
- З самого початку, хотілося б поставити актуальне запитання про те, як проходить початок сезону. Який настрій і фізичний стан?
- Сезон у нас почався, насправді, із першим тренувальним днем. Задачі, що перед клубом стояли, ніхто не знімав – це перемога в Кубку України й Чемпіонаті. Звичайно, це не легко, однак, поки існує хоч якийсь шанс, навіть найменший, ми будемо боротися за перемогу. До фінішу ще далеко і за цей час може статися все, що завгодно.
- Тобі вдалося повноцінно відпочити й набратися нових сил у міжсезоння?
- Так, на щастя, вдалося добре відпочити й відновити сили. Кінець минулого року був не зовсім сприятливий як для команди в цілому, так і особисто для мене. Я переніс операцію, після якої пройшов тривалий період відновлення, а команда, маючи непогані шанси продовжити свій виступ у Лізі Чемпіонів, на жаль, їх упустила. Більш того, у Кубку УЄФА наше перебування теж було не довгим. Як відомо, помилятися властиво всім і ми не виключення.
Після закінчення сезону я був кілька днів у Києві, а потім полетів із своєю дівчиною в Дубай. У ці дні в Дубаї також відпочивали Сашко Головко, Валік Белькевич, Сергій Кормильцев, Сашко Мелащенко й Льоша Герасименко. Насправді, випадково вийшло так, що я їхав відпочивати з дівчиною, а зустрів там своїх товаришів. Однак, незважаючи на це, усе ж більше часу приділяв саме своїй супутниці, тому що в Києві в мене дуже насичений графік і ми, на жаль, разом буваємо дуже рідко.
Після восьмиденного відпочинку в Дубаї, ми на кілька днів повернулися до Києва і відтіля вже полетіли до Єгипту зустрічати Новий Рік. Свято відзначили фантастично – на яхті, у відкритому морі, при ідеальній погоді. У Єгипті я зробив чотири занурення з аквалангом. Залишилися приголомшливі враження.
- Загалом, можна сказати, що відпочинок пройшов не даремно.
- Ну це ми зможемо перевірити наприкінці цього сезону. Але, взагалі, в емоційному плані розвантаження вийшло дуже гарне. І я думаю, що цей відпочинок є саме тим фундаментом, що забезпечить розкриття моїх можливостей на спортивній арені.
- Наскільки я розумію, з таким завантаженим графіком у тебе залишається мало часу для повноцінного відпочинку.
- Так. Найчастіше добре відпочити можна лише раз на рік, у грудні. Улітку є невелике «вікно» у три-чотири дні. Торік, в цей період я встиг побувати в Празі. Однак, під час відомої повені деякі місця, які я відвідував, були, практично, зруйновані. Дуже шкода, що таке красиве місто як Прага постраждало від цього стихійного лиха.
- Тобі довелося побувати в багатьох країнах. Які з них справили на тебе найбільше враження?
- На це запитання відповісти дуже легко. Під час поїздок з «Динамо» багато країн вдається подивитися лише з вікна автобуса. Уся наша екскурсійна програма зводиться до маршруту: аеропорт-готель-стадіон-аеропорт. Трохи по-іншому ситуація складається під час поїздок на відпочинок. На мене велике враження справив Таїланд, куди я їздив позаторік. Це насправді райський куточок із чудовою природою. Ми ще дуже вдало вибрали готель, який був оформлений у національному стилі. Коли наступив час від'їзду, було дуже шкода, що я не можу залишитися ще на якийсь термін.
- А як ти волієш проводити час на відпочинку – відвідуєш ресторани, загоряєш на сонці, ходиш по магазинах, або проводиш час у нічних клубах?
- Я намагаюся поєднувати корисне з приємним. У Таїланді, наприклад, купити для себе щось особливо не можна, хіба що сувеніри собі і своїм близьким. У Дубаї, навпаки, була така можливість, але я обмежився покупкою гарного годинника.
Що стосується ресторанів, то я люблю повечеряти в подібних закладах, тим більше, якщо вони екзотичні, і в Києві цієї кухні немає. Наприклад, у тому ж Таїланді це fish-market. Приголомшливий ресторан, де ти можеш вибрати ще живі морські продукти, які при тобі приготують. Смакові якості подібних страв значно вище, ніж у їхніх київських аналогів. З приголомшливим рестораном ми познайомилися в Дубаї. Він знаходиться в новому готелі під назвою «Fairmon». Там ресторан представлений шістьма різними кухнями, серед яких є японська, китайська, італійська, індійська, середньоєвропейська і fusion.
- Однак, наскільки я знаю, ти віддаєш перевагу все ж морським продуктам.
- На відпочинку, так. У принципі, я завжди віддаю перевагу кухні тієї країни, у якій я перебуваю. Проте, у Києві люблю поїсти суші. Я не дуже давно познайомився з цією стравою, однак, закохався в неї, напевно, назавжди. Відвідую з задоволенням «Да Вінчі» і «Мандарин», «Сан Торі» і «Лун Ван», «Піна». Однак, щоразу вибір того чи іншого ресторану пов'язаний з настроєм, або бажанням на той момент.
- Чи не існує в тебе «культу їжі»?
- Немає. Я прихильник того, що людина повинна їсти для того, щоб жити, а не навпаки. Проте, якщо існує якась можливість вибору, я намагаюся її реалізувати.
- Ми поговорили про те, як ти проводиш час за кордоном, але хотілося б довідатися, як ти відпочиваєш у Києві?
- Багато чого залежить від погоди. Улітку, навесні або восени, якщо гарна погода й у мене є досить часу, то я, із задоволенням, їду в Пирогово. Мені подобатися проводити там час із друзями. Також люблю проводити час у колі батьків і зі своєю дівчиною на дачі. Крім цього, мені подобається посидіти в якомусь затишному місці за коктейлем. Іноді, коли є можливість, беру сина і їду з ним в ігрові автомати.
- Наскільки я знаю, ти захоплюєшся літературою і досить багато читаєш. Хотілося б довідатися про твої уподобання в даній царині.
- Я, насправді, не дуже давно почав активно захоплюватися літературою. Це сталося року півтора-два тому, і я взнав для себе багато корисного. Усе почалося з Бориса Акуніна і його серії творів про пригоди Фандоріна. Далі були «Ідіот» Достоєвського, Том Харріс з бестселерами «Мовчання ягнят» і «Ганнібал», «Собаче серце» і «Майстер і Маргарита» Булгакова, Чак Паланік з «Бійцівським клубом» і «Колисковою», а також книжки з психології. Зараз, у черговий раз, перечитую «Білу гвардію». Постійно намагаюся стежити за книжковими новинками.
- Є якісь улюблені жанри, або улюблений автор?
- Говорячи про жанри, можу сказати, що останнім часом я відійшов від детективів. Зараз якогось визначеного улюбленого напрямку немає. Я ще, напевно, не визначився з жанром, який би міг поставити вище за інших.
- А чи можливий такий варіант, що ти сам через якийсь час спробуєш свої сили в літературі? Скажімо, напишеш автобіографічний твір. Думаю, багатьом футбольним болільникам, та й не тільки їм, було б дуже цікаво прочитати таку книжку.
- По правді кажучи, про це ще не задумувався. Хоча і не можу виключити такої можливості. Якщо ж говорити про моду написання мемуарів серед західних «зірок», то дуже часто це просто гонитва за славою.
- Яку музику ти слухаєш?
- Зараз мені по душі музика стилю «chillout». «Budda bar», «Cafe del mar», «Costes» - таку музику я слухаю із задоволенням. Подібні мелодії діють на людину розслаблююче. У той же час я люблю послухати і Кайлі Міног, і Роббі Вільямса... Зараз намагаюся знайти записи «Європи» зразка 80-их років, але ніяк не виходить. Мені також подобаються пісні Валерії.
- Вітчизняну музику слухаєш?
- Так. Ось, на День Святого Валентина я був у ресторані, де виступала Ірина Білик. Мені дуже сподобався її виступ. До цього вечора про її творчість у мене була зовсім інша думка. Це ще раз підтверджує ту істину, що, перед тим як скласти про якогось музиканта думку, треба познайомитися з цією людиною і послухати його творчість «у живу». У протилежному випадку виходить як в анекдоті, коли зустрічаються два куми й один іншому говорить: «Ти чув Пугачову? Так бридко співає». «А ти відкіля знаєш?» - запитує інший. Той відповідає: «Так мені Вася вчора наспівав».
Мені подобається голос Таїсії Повалій, пісні «Океану Ельзи» і «Грін Грію». В одному з кліпів Дізеля і Мурика я навіть брав участь.
- Давай звернемося до кіномистецтва. Ти любиш дивитися фільми?
- У мене вдома стоїть домашній кінотеатр і я намагаюся використовувати кожну можливість, щоб подивитися нову картину. Не часто можу скористатися цією системою, але намагаюся завжди одержати максимальне задоволення від перегляду.
- Яким жанрам віддаєш перевагу?
- Найчастіше, це залежить від настрою. З останніх фільмів, що справили на мене враження, були «Гладіатор», «Матриця», «Патріот». Мені подобаються психологічні стрічки в стилі «Адвоката диявола» і «Сутички».
- Давай відійдемо від питань кіномистецтва і поговоримо про недавню подію у твоєму професійному й особистому житті, а саме, про відкриття офіційного сайта Олександра Шовковського. Коли ти вирішив створити свою сторінку у всесвітній мережі?
- Першим відкрив свій сайт мій друг Влад Ващук. Він був у цій справі піонером. Фахівці, що створювали для нього сторінку, запропонували і мені свої послуги, але потім щось не вийшло і сама ідея відійшла плавно убік. Але вирішилося все досить несподівано. Моя дівчина вирішила зробити мені подарунок. Потай від мене вона звернулася до веб-дизайнера й техніка, щоб вони створили для мене сайт. Протягом довгого часу вони збирали матеріали і розробляли концепцію. У підсумку, мені на день народження зробили подарунок. Мене поставили перед фактом, що сайт існує і мені тільки лишається його підтримувати й розвивати далі. Знайшов гарних адміністраторів, які залишили первісну концепцію і дизайнерські знахідки, допомогли мені розширити сайт і зараз він представлений уже в новому виді. Хоча в мене залишився диск із первісним варіантом. Почуття, які мене переповнювали, приймаючи цей подарунок, не можна передати.
- У тебе багато друзів? Чи усі вони пов'язані з футболом?
- Думаю, друзів не може бути багато. До таким можу віднести Сергія Федорова, Влада Ващука і Сергія Баланчука. З цими хлопцями ми здавна разом йдемо по життю. Влада я знаю з 1988 року, а Сергія Федорова – з 1982. Наша дружба була перевірена і різними ситуаціями, і часом. Вважаю, що недостатньо спілкуватися з людиною, скажімо, рік для того, щоб назвати його своїм другом. У мене є дуже гарний знайомий у Дніпродзержинську, якого я практично вважаю своїм другом. Але ось у цій трійці – Ващук, Федоров, Баланчук – я впевнений на 100 відсотків.
- Поговоримо трохи про твій характер. Ти амбіційна людина?
- Так, безумовно. Не завжди можу адекватно сприймати деякі ситуації. Я – по життю максималіст, і в досягненні поставленої мети намагаюся йти до кінця.
- Ти вважаєш себе азартною людиною?
- Я азартний у футболі й програш для мене майже катастрофа. Не вмію програвати, скажу чесно. До азартних ігор я, навпаки, байдужий. Можливо, якби почав активно ними захоплюватися, то якості, що виявляються в мене на поле і на тренуваннях, могли б проявитися й у казино, однак, намагаюся себе просто не провокувати.
- Що для тебе значить публічне визнання твоїх досягнень, зокрема, нагородження орденом «За заслуги» третього ступеня?
- Чесно кажучи, зараз мої погляди на це змінилися. Раніше мені це втішало – ось, сам президент вручив державну нагороду. На сьогоднішній день дивлюся на це, як на приємний момент у своєму житті, що вже став історією. Щоб зростати й далі, потрібно про це постійно пам'ятати. Орден мені вручали в прекрасному 1999 році. Однак, він уже давно пройшов і зараз потрібно дивитися в майбутнє.
- Як ти ставишся до вболівальників і шанувальників свого таланта?
- Нерозумно було б сказати, що я не цікавлюся тим, що про мене говорять вболівальники. Просто намагаюся підходити зважено до їхніх оцінок. Тому що є емоційна оцінка, є попросту нахабство й неповага, є, звичайно, і позитивні висловлення. Я, у першу чергу, намагаюся відчути глибину думки, що вкладена в слова, зрозуміти їхню щирість і почуття людини. Для мене головний принцип - це повага. Адже висловити свою точку зору можна по-різному – з повагою, або фамільярно і недбало. З хамами я не буду розмовляти при будь-яких обставинах.
-Я знаю, у тебе є син Владислав. Ти задумувався вже про його майбутнє?
- Я не буду «вибудовувати» йому майбутнє, тому що хочу, щоб він обирав його сам. Він зараз займається теквондо, йому подобається і я тільки радий цьому. Для дитини в його віці, вважаю, заняття спортом повинно бути обов'язковим.
- Ну і наприкінці нашої розмови традиційне запитання. Що б ти хотів побажати відвідувачам інтернет-порталу «Бамбук».
- Я б побажав їм, щоб вони завжди були природні у своїх бажаннях, щирі в спонуканнях, і залишалися цілеспрямованими у своїх прагненнях, але в той же час поважали точку зору інших. Насправді, це все дуже важливо.
Олексій Гош, інтернет-портал “Бамбук”
