Підсумки сезону для другої за рангом команди «біло-синіх» у першій лізі підбив наставник команди:
- Оцінюючи весь сезон, потрібно спробувати відкинути емоції. Він був непростим, у ньому чергувалися як хороші відрізки, так і погані. Почали ми з перемоги, потім пішла черга з трьох поразок. Мали місце матчі, які ми не завжди заслужено програвали. Гру демонстрували нормальну, а ось досягти результату не вдавалося. Ми перебували в середині турнірної таблиці, і зараз я розумію, що це було справедливо. Щоб підійматися на верхні рядки, потрібно грати стабільніше, все ж таки, в інших команд більш досвідчені та фізично сильні футболісти.
До зимової перерви ми набрали у 21-му матчі 26 очок – це посередній показник. Але потім добре підготувалися на зборах і навесні за 13 турів набрали 24 очки. Стали помітні поліпшення й у результатах, й в якості гри. Також це пов’язано з тим, що в першій частині сезону у нас у воротах стояв один воротар, а в другій – інший. Загладько діяв надійніше. Крім того, в першому колі з 21-го матчу ми зіграли 5 «на нуль», а навесні із 13-ти – сім. Це свідчить про те, що хлопці почали краще один одного розуміти, зігралися. Безумовно, в такому випадку ймовірність перемоги вище.
Що стосується суддівства, протягом усього сезону скаржитися на нього не доводилося. за винятком двох матчів – в Охтирці, коли в нас було два вилучення й пенальті, а також на виїзді з «Арсеналом» із Білої Церкви, коли суддя на 90-й хвилині дав нападнику, який забив вирішальний м’яч, підіграти рукою. В іншому, до суддів питань немає.
Завдання посісти конкретне місце перед нами не стояло. У попередньому сезоні, коли я лише прийняв команду, ми перебували на 9-му місці, а завершили його на 8-му, нинішній – на 7-му. Тобто, невеликий прогрес є, але він не є серйозним показником. Набагато більше значення має те, що наших футболістів взяли до першої команди. Їх небагато, а це значить, що ми їх ще не підвели до потрібного рівня, щоб на них звернув увагу головний тренер Юрій Сьомін. На майбутніх зборів деякі футболісти отримають шанс проявити себе.
- У першому колі запам’яталася перемога з великим рахунком над ФК «Львів» 5:0 та перемога над одним із лідерів – запорізьким «Металургом». Якими ще матчами ви залишилися задоволені?
- Свого часу ми були найбільш безкомпромісною командою, грали майже без нічиїх. Безумовно, нам трохи не вистачало досвіду в поєдинках, які програвали. Із тим же «Закарпаттям» ми виглядали добре, але програли. Те ж стосується «Севастополя», «Буковини», «Арсеналу», «Кримтеплиці», з якою зіграли внічию, хоча мали всі шанси дотиснути суперника. Все ж таки, у нас виконавська майстерність трохи гірша, ніж у лідерів, крім того, не вистачало стабільності, особливо в першій частині сезону. Та й за помилки нас дуже жорстоко карали.
- Багато фахівців характеризують вашу команду, як одну з найбільш «граючих». Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?
- Я завжди казав, що ми намагаємося грати сучасно. Звичайно, я беру до уваги можливості наявних виконавців. Я бачу, що вони непогано навчені були ще до мене. У нас ніколи не стояла мета бити м’яча просто вперед. На важких полях, коли було більше боротьби, ніж футболу, доводилося перебудовуватися, але, загалом, коли умови дозволяють, намагаємося контролювати м’яча, активно грати на чужій половині поля, не відсиджуватися в обороні. Постійно відпрацьовуємо це на тренуваннях. Лише іноді можемо відійти від цього плану, коли ведемо в рахунку.
Упродовж сезону мені доводилося стикатися з ситуацією, коли хлопці з різних причин перебували не в оптимальному стані – через травми, дискваліфікації, виклики до збірних. В оптимальному складі ми провели лічену кількість матчів. Певний час узагалі грали без флангових захисників, постійно доводилося робити перестановки. Безумовно, якість гри від цього страждала. Взяти хоча б наш останній матч зі «Сталлю», яка в попередньому сезоні посіла третє місце, але після того, як втратила кількох футболістів, відразу опустилася до середини турнірної таблиці.
За півтора року ми поповнилися лише двома футболістами – гравцями 1994 року народження, яких поступово підтягуємо. Для того, щоб вирішувати турнірні завдання, потрібні гравці вищого класу. Якщо ж ми ставимо за мету виховувати молодь, потрібно враховувати, що молодий хлопець не може перестрибнути чоловіка й виграти у нього силову боротьбу.
Нападники не грають виключно на атаку, так само відбувається й у провідних командах світу, наприклад, «Барселоні». Я не кажу про виконавську майстерність в атаці, а про колективні дії. Звичайно, я розумію, що ми ніколи не будемо грати, як «Барселона», я й не прагну прищепити хлопцям гру в короткий та дрібний пас, хоча іноді вони це люблять та переграють. Надивляться матчів, і думають, що в них так само буде виходити. Насправді, там виконавці зовсім іншого рівня, у ситуаціях, коли вони можуть зберегти м’яч, наші хлопці його втратять.
Спочатку налаштовували хлопців, щоб вони брали на себе ініціативу в чужому штрафному майданчику, відразу вступали в боротьбу після втрати м’яча. Ми завжди намагалися відсунути гру від своїх воріт, й у більшості матчів це вдавалося. Іноді суперник навіть не міг ударити по воротах, були поєдинки, коли по наших воротах завдавалося від сили півтора удару. Головне, що хлопці розуміють, чого ми від них хочемо.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» Київ
