- Відчуття неймовірні, я дуже щасливий, у мене другий син! Готуємо заміну у футбольній команді (сміється).
Ще в суботу Інна була на грі з «Олександрією», ми повечеряли, а в неділю о сьомій ранку вона мене розбудила та сказала, що час везти її до пологового будинку. Швиденько відвіз її, подзвонив Сергію Станіславовичу, попередив, що спізнюся на тренування, тому що дружина народжує. Він поставився з розумінням, відпустив мене, й уже пізніше я приїхав на базу вже в якості дворазового батька.
- Ви були присутні під час пологів?
- Ні, я зайшов до Інни, вже коли малюк народився. Мені поклали дитинку на груди. За відчуттями це можна порівняти хіба що з американськими гірками. Вперше взагалі дух захоплює, маса емоцій. Вдруге відчуття також непередавані, тільки ти вже знаєш, чого чекати, яка дитинка. Не можу висловити свою радість, будемо тепер виховувати двох хлопчаків.
- Цього разу вже менше хвилювалися?
- Так, хоча певне хвилювання все одно було. Але я вже трохи набрався досвіду, знав, як брати дитинку на руки, як її тримати, де притримувати голівоньку. Цього разу я вже був сміливіший, не таким переляканим, як уперше (посміхається).
- Інна почувається добре?
- Так, усе гаразд, щодня їжджу до них у лікарню, відвідую.
- Уже вирішили, як назвати малюка?
- Так, буде Данило. Це спільне рішення. Перед народженням першої дитини ми домовлялися, що якщо буде хлопчик, то називаю я, а якщо дівчинка, то дружина. Перший народився син Ваня. Думали, друга буде донька, й Інна зможе обрати ім'я, але другий знову хлопчик, тож рішення знову за мною (посміхається). Але, насправді, дружина брала участь у виборі імені, я прислухався до її думки. Думали дуже довго, але спільно вирішили назвати Данилом. Все ж таки, я з Данило Сильвою на одному фланзі граю, він у грі багато мені допомагає, забігає, страхує (сміється). Жартую, звичайно.
- Як хлопці в команді привітали з другим батьківством?
- Усі зраділи, привітали, звичайно, це приємно. У цьому році в нас просто-таки якийсь бейбі-бум у команді! У багатьох партнерів народилися діти, жартуємо з цього приводу.
- Вам тепер нема куди подітися – доведеться гол «Порту» забити...
- Мені би дуже цього хотілося! Обіцяю, що буду старатися, а як складеться, подивимося. Головне – виграти. У жодному разі, настрій перед грою блискучий!
Фото А.Лукацький
Світлана Полякова
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
