Марокканець, який відзначає сьогодні свій 32-й день народження, отримав статус вільного агента та почне шукати нове місце продовження кар'єри.
- Бадре, ось і закінчилися ваші десять з половиною років перебування в «Динамо». З яким настроєм залишаєте Київ?
- Важко, адже це моя команда, все футбольна життя минуло в ній. Я приїхав до Києва нікому не відомим футболістом і всім, чого досяг, зобов'язаний «Динамо». Розумію, що таке футбольне життя й будь-який етап у ньому колись закінчується. Я їду, але назавжди запам'ятаю «Динамо», його керівників, тренерів, гравців, обслуговуючий персонал. Для мене це одна велика сім'я.
- Ви прийшли до «Динамо» зовсім молодим, можливо. саме через це адаптація в клубі минула настільки швидко?
- Одразу зрозумів, наскільки важливо вивчити мову моєї нової країни та вільно розмовляти. Це мені дуже допомогло. Тренери без перекладача говорили мені про свої вимоги, все розумів, що говорять хлопці. Завжди міг захистити себе, не залишатися осторонь від проблем.
- Який сезон у команді зараз згадувати приємніше за все?
- Напевно, 2008/09. Це остання наша перемога в чемпіонаті України, вихід до півфіналу Кубка УЄФА. До нього теж були успішні сезони, дуже цікаві матчі в Лізі чемпіонів.
- Як зараз у пам'яті ваші очі, сповнені розчарування. Осінь 2004 року, домашній матч «Динамо» з «Реалом». Роналдо падає у штрафному майданчику, арбітр призначає пенальті, рахунок стає рівним...
- Це один із епізодів матчу, на який усі звертають увагу. «Динамо» грало не гірше за «Реал», мало перемагати. Прикро, що не склалося, тому й засмутився. У другому таймі я ще й травму отримав. Цей матч не був вирішальним. Ми не повинні були програвати в останньому турі «Байєру».
- Більшу частину кар'єри в «Динамо» ви конкурували за місце на лівому фланзі з Андрієм Несмачним...
- У нас була цікава, чесна боротьба за місце у складі. Щоправда, в Андрія була невелика перевага. Він українець, на його боці був ліміт на легіонерів. У кожного з нас свої сильні якості, грали приблизно рівну кількість матчів. Взагалі, вважаю Андрія одним із найкращих захисників в Україні, справжнім патріотом «Динамо». Дуже радий, що незважаючи на конкуренцію, весь цей час ми залишалися друзями.
- За час виступів у «Динамо» повз вас пройшли десятки гравців. Із кимось потоваришували, не враховуючи згаданого Андрія Несмачного?
- У мене з усіма були хороші стосунки. Так склалося, що в «Динамо» не було моїх співвітчизників, що тільки розширило коло спілкування. Більше за всіх спілкувався з хлопцями, які прийшли одночасно зі мною, – Жорою Пеєвим, Йєрко Лєко, Гораном Гавранчичем, Тіберіу Гіоане, Марисом Верпаковскісом. У нас була дружня компанія.
- Судячи з усього, ви з ностальгією згадуєте про команду першої половини 2000-х років?
- Ми тоді були молодими, було багато амбіцій. Іноземців підтримували місцеві гравці, яких ми дуже поважали. Хацкевич, Белькевич, Гусін, Головко, Федоров. Зараз у команді інша обстановка, інші люди.
- Юрій Сьомін часто вас використовував в якості опорного півзахисника. Вам було комфортно на цій позиції?
- Проблем не було, тому що рідними для себе вважаю три позиції: лівий захисник та півзахисник, а також опорний півзахисник.
- Що тепер, уболівальників якого клубу будете продовжувати радувати своєю грою?
- Ще влітку зрозумів, що тренери на мене не розраховують. Грав за «Динамо-2», передавав досвід молодим гравцям. Новий тренер теж не бачить мене у своїй команді. Це футбол, тому сприймаю таке рішення нормально. Зараз я отримав статус вільного агента й буду займатися пошуками нового клубу. Я здоровий, сповнений сил та готовий пограти на високому рівні ще кілька років. А «Динамо» я бажаю всього найкращого. Нехай завжди перемагає й радує вболівальників. Не можу не сказати слова подяки всім, хто ці десять років був поруч зі мною. Президент, тренери, гравці, лікарі, масажисти, адміністратори, журналісти, кухарі та прибиральниці на базі й багато інших. Я вдячний уболівальникам за підтримку та всім жителям Києва. Ці десять років у «Динамо» я буду пам'ятати все своє життя!
ФК «Динамо» дякує Бадру Ель Каддурі за проведені у клубі роки. У пам'яті динамівців ти назавжди залишишся максималістом на поле, готовим віддати всі сили заради перемоги. Ми будемо стежити за твоєю подальшою кар'єрою й радіти успіхам.
