Сьогодні видатний захисник київського «Динамо», один із знаменитих капітанів команди святкує свій 58-й день народження.
1. Батьки Олега ніколи не займалися спортом, але мама Ольга Андріївна мріяла, щоб син став футболістом. Саме вона привела його до спеціалізованої дитячої школи львівських «Карпат», де завуч Юрій Дячук-Ставицький вирішив тоді взяти під особисту опіку хлопців 1968 року народження.
«Не можна сказати, що Лужний був із мʼячем на «ти», натомість він демонстрував готовність працювати з ранку до вечора», – підкреслював Юрій Михайлович, окремо відзначаючи роль мами Олега, котра тримала сина під контролем. Практично не пропускала його тренувань і матчів, інколи навіть їздила з командою на збори.
2. Першим професійним клубом у кар’єрі Лужного стало луцьке «Торпедо», до якого Олег потрапив завдяки тодішньому правилу: колектив другої радянської ліги повинен мати в «основі» принаймні одного футболіста, що не досягнув 19-річного віку. Майбутній зірці київського «Динамо» та збірної України минуло лише 17.
Мирон Маркевич, тодішній наставник лучан, відзначав важливу якість юнака – наполегливість. Згадував, як прокидався на базі о сьомій ранку від стуку мʼяча, напевно знаючи: Олег разом із Степаном Юрчишиним, котрий саме завершував карʼєру, влаштували додаткове тренування. «До дев’ятої ранку працювали над ударами, а опівдні, якщо у команди не було ранкового заняття, виходили на поле знов, – розповідав тренер. – Після вечірнього тренування працювали на майданчику поруч із основним газоном. І так – чотири роки!»
Лужний згодом відзначав роль Юрчишина у зростанні своєї майстерності: «Тоді ніхто не показував нам, як правильно приймати мʼяч і бити. А Степан Федорович усі нюанси роз’яснював чітко й терпляче...»
3. Маркевич і рекомендував Олега в «Динамо». Під час випадкової зустрічі з Анатолієм Пузачем, першим помічником Валерія Лобановського, дізнався, що в Києві шукають надійного правого захисника – і запропонував Лужного, котрий уже проходив службу в СКА-«Карпатах»: «Над ним іще слід попрацювати, але здоров’я – вагон!»
Лужний про «Динамо» мріяв з дитинства, але на пропозицію пристав не одразу. «Чорноморець» і «Шахтар» гарантували місце у стартовому складі, тоді як у Києві слід було конкурувати із зірками, які кілька років тому здобули Кубок кубків і грали зі збірною СРСР у фіналі Євро-1988. Динамівських навантажень Олег не боявся: фізичні дані дозволяли легко виконувати вправи, які інших лякали. Зокрема, був серед кращих у тесті Купера.
4. Шефство над новачком узяли Володимир Безсонов і Геннадій Литовченко. Підтримували, давали поради – футбольні та життєві. Вони ж вигадали йому прізвисько «Брігель», на честь знаменитого німецького захисника, чемпіона Європи та двічі фіналіста світових першостей. Високий на зріст, той також вирізнявся бійцівським характером і феноменальними фізичними даними.
«У спілкуванні Олег був тоді спокійним і мовчазним, – згадував Безсонов. – Більше слухав і посміхався. А сміявся – заразливо: коли починав, ніхто з оточуючих також не міг втриматися. На полі ж змінювався одразу – наче хтось тумблер перемикав. Ставав агресивним і нестримним: шкода тих, хто траплявся на його шляху...»
5. Лужний одразу завоював місце в динамівській «основі». Лобановський перевірив новачка у матчі Кубку Федерації футболу СРСР проти «Чорноморця» в Сочі на початку березня 1989 року, а за тиждень – випустив з перших хвилин у виїзному поєдинку чемпіонату з тбіліськими одноклубниками. Київські вболівальники невдовзі вперше побачили Лужного на Республіканському стадіоні: за присутності 80 тисяч глядачів Олег з’явився у стартовому складі в зустрічі з «Дніпром».
Лобановський переважно лишався задоволеним грою свого правого оборонця. Якщо й критикував, то лише коли безкомпромісність призводила до вилучень з поля. Першу червону картку Олег заробив у дебютному сезоні в «Динамо», в матчі проти «Торпедо» – і, як сам згадував, уперше побачив зазвичай стриманого Лобановського в гніві.
6. За збірну СРСР Лужний дебютував майже одразу після переходу в «Динамо»: вийшов зі старту на відбірний матч чемпіонату світу проти НДР 29 квітня 1989 року. «Коли почув про виклик до збірної – вирішив, що з мене глузують, – згадував Олег. – Поки не принесли газету зі списком гравців, не вірив, що таке можливо».
Після тієї гри Лужний отримав чимало схвальних відгуків. «Уже на початку матчу Олег зустрів на своєму правому фланзі суперника таким прийомом, що той іще довго витрушував дерн із амуніції», – з посмішкою згадував інший непоступливий оборонець «Динамо» Стефан Решко.
Не було сумнівів, що Лужний має поїхати зі збірною на чемпіонат світу 1990 року в Італію. Але травма коліна, що вимагала оперативного втручання, позбавила його заповітної спортивної мрії...
7. Три роки спливло між дебютом Олега за радянську збірну, в якій він провів 8 матчів, і першим поєдинком за національну команду України, премʼєрним матчем у її історії: 28 квітня 1992 року з Угорщиною в Ужгороді.
За одинадцять із половиною років Лужний відіграв за «синьо-жовтих» 52 зустрічі, записавши до активу пʼять гольових передач. У 39 поєдинках виводив команду на поле в якості капітана. А попрощався з нею після невдалої кваліфікації до Євро-2004.
Якби Олег міг лише уявити, що наступний відбір, уже без нього, виявиться успішним, і збірна України вирушить на чемпіонат світу в Німеччину, він, можливо, погодився б на пропозицію Олега Блохіна ще трохи пограти за головну команду країни. Попри серйозні проблеми з сідничним нервом...
8. До зарубіжного клубу Лужний перейшов лише у 1999 році, після легендарного лігочемпіонського півфіналу «Динамо» з «Баварією». Хоча не останні команди Старого Світу, переважно з Англії, відкрили полювання на нього кількома роками раніше. «Лобановський просив залишитись, і я його розумів, – розповідав Олег. – Адже коли він повернувся до Києва з Близького Сходу, знав у тодішній команді лише мене та Сергія Шматоваленка...»
На Лужного претендувала «Бенфіка». Західні ЗМІ навіть встигли повідомити про перехід українця до португальського клубу за 3 мільйони євро та контракт на три з половиною роки. В останній момент угода зірвалася.
Згодом у чергу за Олегом вишикувалися «Міддлсбро», «Вест Гем» і «Ньюкасл». В останньому Лужний навіть встиг пройти медобстеження, але деталі особистого контракту викликали сумніви. Захисник уже збирався до Києва, коли надійшла пропозиція від «Арсеналу».
Арсен Венгер захоплювався грою українця в «Динамо», однак, перш ніж запросити до своєї команди, зібрав про нього всю можливу нефутбольну інформацію. Хотів знати, якою людиною є потенційний новачок, як поводиться у колективі. Тренер навіть запросив Лужного додому на вечерю, й Олег, практично не володіючи на той момент англійською, справив на Венгера виключно позитивне враження. Вони й досі в дружніх стосунках, Лужний називає французького фахівця другим батьком.
В «Арсеналі» Лужний мав трирічний контракт, пролонгований згодом іще на сезон. Ліміт на легіонерів змусив шукати новий колектив – ним став «Вулвергемптон», де українець, за власними словами, втомився за рік більше, ніж за попередні п’ятнадцять. Для досвідченого футболіста, котрий пройшов школу Лобановського, дичиною звучала тренерська установка: «У пас не граємо. Щойно мʼяч потраплятиме до захисників – його слід вибивати вперед якнайдалі!»
9. Тренерську карʼєру Лужний розпочав у латвійській «Венті», ще не повісивши остаточно бутси на цвях. За свідченням Олександра Хацкевича, тодішнього Олегового партнера й підопічного в команді з Вентспілса, «грав там Романович так само відчайдушно, як і в Києві». Загалом захисник провів у балтійській команді дев’ять матчів.
Отримавши навесні 2006 року серед перших на пострадянському просторі «Про-диплом» УЄФА, Лужний відгукнувся на пропозицію увійти до тренерського штабу рідного «Динамо». Півтора року по тому, коли Йожеф Сабо звільнив посаду головного тренера за станом здоров’я, Олег на два місяці очолив команду в якості «в. о.». У цей час кияни здобули важливу перемогу над «Шахтарем».
Удруге «виконуючим обов’язки» Лужний став наприкінці 2010-го. На європейській арені команда з ним показала непогані результати: виграла в групі Ліги Європи три матчі з чотирьох, потрапивши до весняної частини турніру.
Востаннє на цей момент у тренерському штабі «Динамо» Лужний опинився у 2017 році на запрошення Хацкевича. До того спробував себе у «Таврії» в ролі головного й навіть здобув перемогу над киянами з рахунком 3:2. Однак кримський клуб у підсумку посів під керівництвом Олега Романовича найнижче місце за десять років – і тренер був змушений подати у відставку.
10. Сьогоднішній іменинник має двох дорослих доньок. Старша, Ольга, в дитинстві захоплювалася тенісом, потім – легкою атлетикою. Молодша, Христина, спортом практично не цікавилася – хіба що дивилася по телевізору татові матчі. Обидві навчалися в Лондоні, де, крім звичайного коледжу, відвідували й українську школу.
Дмитро ІЛЬЧЕНКО
