Гасло, під яким збірна України виступала у відбірковому турнірі, таким і було – «Наша мета – 2002!»
Японія та Південна Корея на правах господарів майбутнього Мундіалю, а також чинний чемпіон світу Франція були звільнені від участі у відбірковому турнірі, а за решту 29 місць у фінальній частині чемпіонату світу розгорнулася неабияка боротьба в усіх частинах світу.
Від Європи безпосередньо на чемпіонат світу потрапляли переможці груп (9 збірних), команди, що посіли другі місця (8 збірних), розігрували у стикових матчах ще чотири путівки, а команда, яка посіла друге місце в групі 2 (відповідно до жеребу), грала «стики» з представником зони АФК.
Коли вдома стіни не допомагають...
Цього разу прогнози в Україні були як ніколи оптимістичними, оскільки група нашій команді дісталася цілком прохідна, без беззаперечного фаворита. Ще до старту відбіркової кампанії було зрозуміло, що в боротьбі за перше місце головним конкурентом України буде Польща, так званими «темними конячками» були Білорусь та Норвегія, а Уельсу та Вірменії відводилася роль аутсайдерів, здатних попсувати нерви всім суперникам.
І в першому ж турі головні фаворити групи зустрілися між собою в Києві на НСК «Олімпійський». 65 тисяч глядачів, які зібралися на головній арені країни, приголомшив уже на другій хвилині натуралізований нігерієць Олісадебе, відкривши рахунок у поєдинку.
Доволі швидко господарі відігралися завдяки влучному удару Шевченка (12 хв.), але ще в першому таймі (31 хв.) той же Олісадебе знову вивів свою команду вперед, а після перерви (55 хв.) Калюжний збільшив перевагу. Зазначимо, що рахунок міг бути й більшим, але від розгрому збірну України врятував динамівець Кернозенко, який парирував на 58-й хвилині пенальті від Юсковяка.
Як показали подальші результати, домашні матчі стали справжнім розчаруванням для наших хлопців. А поки поразка серйозно похитнула віру співвітчизників у шанси команди посісти перше місце в групі. До кінця 2000 року «жовто-сині» провели ще два матчі, в яких на виїзді здобули перемоги над Вірменією (3:2) та Норвегією (1:0). В Єревані дублем відзначився Шевченко, ще один м'яч записав на свій рахунок Гусін, а в Осло єдиним влучним ударом відзначився знову Шевченка.
Враховуючи те, що поляки втратили очки в домашньому матчі з Уельсом (0:0), в України знову з'являлися непогані шанси на перше місце. Але провалена перша половина 2001 року, коли в чотирьох матчах відбору підопічні Валерія Лобановського, який поєднував тренерські посади в «Динамо» та збірній, не змогли здобути жодної перемоги, зігравши внічию вдома з Білоруссю та Норвегією (обидва матчі – 0:0), а також на виїзді та вдома з Уельсом (обидва матчі – 1:1), фактично поставила хрест на сподіваннях українців напряму кваліфікуватися на чемпіонат світу в Японії та Південній Кореї. Польща забезпечила собі перше місце заздалегідь, за два тури до фінішу групового турніру, а Україна завдяки перемогам над Білоруссю в гостях (2:0) та вдома над Вірменією (3:0) стала другою. Матч останнього туру, в якому Польща приймала Україну, жодного турнірного значення вже не мав, і завершився внічию – 1:1.
На стадії групового турніру Валерій Лобановський задіяв 15 представників київського «Динамо». Всі 10 матчів зіграли Ващук та Головко, вісім на рахунку Несмачного, по шість в активі Дмитруліна, Яшкіна та Шовковського, чотири провів Мелащенко, три – Гусін (один забитий м'яч у гостьовому матчі з Вірменією), по два Кардаш та Федоров, по одному – Кернозенко, Косовський, Михайленко, Рева та Серебренников.
І знову поразка в стикових матчах
Жеребкування стикових матчів за право взяти участь у чемпіонаті світу цього разу виявилося неприхильним до України: в суперники нашим хлопцям дісталися триразові чемпіони світу – збірна Німеччини.
10 листопада 2001 року на НСК «Олімпійський», за присутності 86 тисяч глядачів, підопічні Валерія Лобановського дали справжній бій іменитому супернику. На радість присутнім співвітчизникам, господарі відкрили рахунок на 18-й хвилині (відзначився Зубов), але втримати переможний рахунок не змогли – паритет, і як виявилося згодом, остаточний рахунок ще до перерви встановив Баллак.
Відзначимо, що в першому стиковому матчі взяли участь п'ятеро динамівців: Ващук, Головко, Гусін та Несмачний з’явилися на поле у стартовому складі, а Мелащенко вийшов на заміну на 76-й хвилині.
Доля путівки на Мундіаль вирішувалася чотири дні потому в Дортмунді, на стадіоні «Вестфалленштадіон», на який прийшли 52 400 глядачів. На жаль, уже до 15-ї хвилині все стало зрозуміло в цьому протистоянні, адже Німеччина завдяки влучним ударам Баллака, Нойвілла та Ремера вела в рахунку – 3:0. Після перерви суперники обмінялися голами (Баллак оформив дубль, а в «жовто-синіх» гол престижу на рахунку Шевченка), й поєдинок завершився переконливою перемогою господарів – 4:1. У повторному поєдинку «Динамо» представляли четверо футболістів: як і чотирма днями раніше, з перших хвилин грали Ващук, Головко та Несмачний, а Гусін з'явився на полі на 24-й хвилині.
Таким чином, німці вирушили на чемпіонат світу, де лише у фіналі поступилися Бразилії, а українці знову спостерігали за головною футбольною подією чотириріччя по телевізору.
В Японії та Кореї без динамівців
У фінальній частині представників «Динамо» не було. Шанси вирушити до Японії та Південної Кореї були лише у нігерійців Харрисона Омоко та Лакі Ідахора, але до заявки своєї команди вони не потрапили. У заявці збірної Росії опинився Олександр Філімонов, який першу частину сезону 2001/2002 рр. провів у «Динамо» (4 матчі), а в другій виступав в «Уралані» з Елісти, але на Мундіалі голкіпер не провів жодної гри.
Гра долі
Із динамівських футболістів, які брали участь у відбірковому турнірі, лише Олександр Шовковський і зараз продовжує радувати вболівальників своєю грою та блискучими сэйвами.
Віталій Рева, який встигнув пограти в багатьох вітчизняних клубах («Таврія», «Арсенал» (двічі), «Оболонь», «Кривбас»), ще в 2013 році захищав кольори столичних «канонірів», але після того, як клуб зник із футбольної карти країни, активні виступи припинив.
В'ячеслав Кернозенко після «Динамо» виступав за столичний «Арсенал» (2001-2003 рр.), «Дніпро» (2004-2008 рр.) та «Кривбас» (2009). У травні 2010 року почав працювати в ДЮФШ київського «Динамо» в якості тренера воротарів. У червні 2012 року Кернозенка було призначено асистентом тренера по роботі з воротарями у ФК «Севастополь».
Захисник Олександр Головко, віддавши «Динамо» дев'ять років кар'єри, в 2004-му році поїхав до Китаю, де провів один сезон у клубі «Циндао Бейлейт», після чого повернувся до рідної «Таврії», завершивши кар'єру в 2006-му році. Згодом працював із різними юнацькими збірними, зараз є старшим тренером команди України U-18.
Владислав Ващук у 2003-му році вирішив змінити обстановку та перейшов до московського «Спартака». Провівши в Росії один сезон, захисник підписав контракт із одеським «Чорноморцем», а в 2005-му повернувся до «Динамо», відігравши в рідному клубі ще три сезони.
Після завершення контракту з «біло-синіми» в 2008-му році, Ващук пограв ще в ФК «Львів», знову захищав кольори «Чорноморця», а завершив кар'єру в 2011-му році у «Волині». У 2012-2013 рр. обіймав посаду спортивного директора столичного «Арсенала». Після розформування клубу є безробітним.
Залишивши «Динамо» в 2005-му році, Андрій Гусін завершував кар'єру в Росії, граючи в «Крильях Совєтов» (2005-2007 рр.) та «Сатурні» (2008). В останньому клубі почав тренерську діяльність, ставши асистентом Гаджи Гаджиєва, з яким згодом працював ще в «Анжі» та «Крильях Совєтов». У 2010-2013 рр. очолював «Динамо-2». До його тренерського штабу входив і Василь Кардаш, але, пішовши разом із Гусіним, активну тренерську діяльність не продовжив.
Андрій Несмачний завершив кар'єру в «Динамо» в 2011 році, загалом відігравши в системі «біло-синіх» 14 років.
Зараз є телевізійним експертом у передачі «Профутбол», яка виходить на телеканалі «2+2».
Продовжують працювати у структурі «Динамо» Сергій Федоров та Віталій Косовський. Перший входив до тренерського штабу Олега Блохіна та допомагав Сергію Реброву, який виконував обов'язки головного тренера після відставки Олега Володимировича, а другий є асистентом Валентина Белькевича в молодіжній команді.
Юрій Дмитрулін та Артем Яшкін на даний момент працюють із групою хлопців 1998 р.н. в ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського.
Олександр Мелащенко провів у «Динамо» три роки, з 2000 до 2003-го, після чого виступав у «Дніпрі» (2004-2007 рр.) та «Кривбасі» (2007-2009 рр.). Із 2010-го року підтримує форму, граючи в аматорському чемпіонаті за команду «Нове життя» (Андріївка, Полтавська область).
Сергій Серебренников у 2002 році поїхав до Бельгії, де виступав за клуби «Брюгге», «Шарлеруа» та «Серкль Брюгге». Завершив ігрову кар'єру в «Руселарі», ставши його головним тренером.
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv