4-го вересня завершився міжнародний футбольний турнір пам’яті Адама Грабки, що проходив у польському місті Краків серед футболістів 2009-го року народження. Нагадаємо, київське «Динамо» під керівництвом тренерів Дениса Борсука та Руслана Попова посіло друге місце, поступившись у фіналі футбольній школі «Барселони», яка базується у Варшаві. Після завершення змагань було досягнуто домовленості про проведення нашою командою низки товариських зустрічей із передовими польськими та чеськими командами. Зокрема, 5-го вересня динамівці зустрілися із краківською «Віслою», 7-го – у Празі із місцевою «Спартою», 9-го – із празькою «Славією» та командою «Млада» (Болеслав). Відзначимо, що перший та останній поєдинки наша команда провела із суперниками на рік старшими (футболістами 2008-го року народження).
Відзначимо, що «Вісла» відзначала 115-й День народження. З цього приводу відбулася зустріч динамівців з віце-президентом польського клубу. Вони привітали «Віслу» з ювілеєм від імені ФК «Динамо» та столичної академії і подарували футболку із символічним цифрами та автографами футболістів першої команди.
Докладніше про хід зустрічей та результати розповів тренер «Динамо» U13 Денис Борсук:
- Для спарингів ми спеціально обирали найкращі та найсильніші команди, щоб на їхньому фоні перевірити свій рівень. З «Віслою» ми грали на центральному стадіоні. Після першого тайму поступалися з рахунком 0:2, у перерві провели заміни, у результаті чого зрівняли рахунок, а також обстукали усі стійки та поперечину. Навіть тренер «Вісли» Марек Конечний був у захваті, адже усі 40 хвилин другого тайму вони не могли вийти зі своєї половини поля, незважаючи на те, що суперники були на рік старшими. У підсумку гра завершилася унічию 2:2, причому, другий м’яч ми забили на останніх хвилинах. До кінця вірили у позитивний результат та у те, що зможемо його здобути. Хотіли забити і третій, але трохи нам не вистачило. Їхній тренер був радий, що тайми тривали по 40 хвилин, а не довше, сказав, що інакше вони б не вистояли.
Надалі ми вирушили у Чехію, де було домовлено про проведення ще трьох матчів з передовими футбольними школами цієї країни. Спочатку ми помірялися силами із празькою «Спартою» на полі їхньої академії. Розпочали гру непогано, але довго не вдавалося забити. Нарешті, наприкінці першого тайму вдалося відзначитися Квачуку, який після неперевершеної комбінації технічно виконав удар у дальній кут воріт. А згодом після контратаки, ще однієї добре розіграної комбінації та просто фантастичної передачи Чирви, якою він обрізав одразу трьох захисників суперника, один на один із воротарем вийшов Тітенко та зовнішньою стороною стопи виконав у дар у дотик, спрямувавши м’яч у дальній кут воріт. Такі епізоди тим цінніші, що ми мали справу не з яким-небудь суперником, а із найкращим у своїй країні. Після цього наші футболісти ще неодноразово влучали у стійки та поперечину, тож рахунок міг бути набагато більшим, але результат 2:0 так і зберігся до самого фінального свистка.
Після цього ми дали хлопцям день перерви, щоб вони мали змогу відпочити, а наступного дня зустрілися із празькою «Славією» на їхній базі біля відомого стадіону «Еден-Арена». Поруч тренувалася основна команда «Славії», і наших хлопців мотивував той факт, що на них дивляться справжні майстри. Гра вийшла рівною, як одна, так і інша команда проводили хороші атаки. Нарешті, на 14-й хвилині своїм фірмовим дальнім ударом з-за меж штрафного майданчика у праву «дев’ятку» вдалося відзначитися Єрмаку, який не залишив воротарю жодного шансу. Відзначу, що у Данила добре поставлений удар з лівої ноги. На 19-й хвилині суперник зміг зрівняти рахунок, і перший тайм завершився унічию.
Після перерви ми продовжили пресингувати суперника, створювати моменти біля чужих воріт та забили ще один м’яч, який не був зарахований з незрозумілих для нас причин. На 60-й хвилині заробили черговий штрафний удар, знову до м’яча підійшов Єрмак та метрів з 22-х пробив у правий кут воріт, голкіпер встиг зреагувати, але на добиванні опинився Висоцький, який головою добив м’яч у сітку. На 64-й хвилині суперник знову зрівняв рахунок – 2:2, але ми продовжували вірити у свою перемогу, шукали свої моменти, нагнітали обстановку біля чужих володінь, у результаті чого на 73-й хвилині після подачі від кутової позначки чудовим ударом з-за меж штрафного майданчика забив Гололобов, принісши нам перемогу.
Увечері того ж дня на нас чекав ще один поєдинок – проти «Млади» (Болеслав), основна команда якої виступає у чеському вищому дивізіоні. У них просто неймовірні футбольні поля з ідеальними газонами та бази, які розташовані по всьому місту. На одній з них вони нас і прийняли. Також відзначу, що у цій команді з воротарями працює вихованець «Динамо» Мирослав Бонь, який свого часу виступав за «Динамо-2» та молодіжну команду нашого клубу.
Ми розпочали гру впевнено, взяли м’яч під свій контроль, на 7-й хвилині Біда заробив пенальті, який впевнено реалізував Квачук без шансів для воротаря, розвівши м’яч і голкіпера по різним кутам. Далі певний час гра була рівною, але на 13-й хвилині той же Квачук після флангової передачі влучно пробив з льоту повз воротаря у ближній кут. Згодом Квачук, піймавши свою гру, оформив хет-трик, заробивши штрафний метрах в 25-ти від воріт. Оскільки Єрмака, якому ми надали відпочинок, на полі ще не було, він сам взявся виконувати стандарт, пробив у ближній кут, і воротар не встиг дотягнутися до м’яча – 3:0. Виявилося, що йому надала впевненості капітанська пов’язка, яку ми йому довірили перед грою, у чому він сам зізнався після матчу.
У перерві ми провели заміни, і наші футболісти продовжили забивати. Зокрема, голи з різницею у кілька хвилин до свого активу записали Висоцький (двічі) та Пушкар, потім Бровченко обвідним ударом вразив дальній кут, а на останній хвилині Єрмак реалізував пенальті, пробивши «паненкою» над воротарем, який стрибнув у кут воріт. У підсумку, перемога 8:0, хоча зазначу, що суперник намагався грати у футбол. На мій погляд, він був більш горизонтальним, спрямованим на контроль м’яча. Ми ж грали більш вертикально, що було небезпечніше.
Зазначу, що у нашому розпорядженні було 20 гравців, тож ми могли робити ротацію та вирівняти ситуацію з ігровим часом на полі для усіх футболістів. Приємно, що за ці товариські матчі нам дякували «Спарта» та «Славія», адже жодна команда у Чехії не може їм надати такий опір і створити таку конкуренцію, як «Динамо». Тож користь від цих зустрічей була обопільною.
