Двоматчеве протистояння з каталонським клубом в сезоні 1997/98 стало чудовою ілюстрацією до афоризму нашого великого маестро про команду-зірку і команду зірок. У Києві, на заповненому 100-тисячному «Олімпійському», на який, після тривалої паузи і розпаду СРСР, від матчу до матчу поверталися глядачі, динамівці зуміли не просто перемогти, а й своєю грою принести незабутні хвилини своїм вболівальникам.
Динамівці, без страху і докору, з перших хвилин кинулися в атаку, за що і були винагороджені. Капітан команди Юрій Калитвинцев, розігравши на правому фланзі штрафний з Олегом Лужним, видав чудову передачу в штрафний майданчик точно на Сергія Реброва, який в дотик практично з нульового кута фантастичним ударом а-ля ван Бастен загнав сферу в ближній кут воріт - 1:0!
Шокована такою зухвалістю могутня «Барселона» спробувала виправити ситуацію, але «Динамо» ледь не подвоїло перевагу в контратаці. Зовсім молодий, але не за віком майстерний Андрій Шевченко з лінії штрафного майданчика, здавалося б, пробив точно, але м'яч, влучивши у штангу, зрадницьки прокотився по лінії воріт.
Господарі продовжували пресингувати розгублених гравців команди гостей, та на 32-й хвилині подвоїли свою перевагу. Після поданого з лівого флангу Ребровим кутового, м'яч в боротьбі з Оскаром видряпав Юрій Дмитрулін і віддав його Андрію Гусіну. Той вивів на удар все того ж Реброва. М'яч після пострілу Сергія був заблокований Коуту, але потрапив до Юрія Максимова, який змусив знову капітулювати голкіпера «Барселони», точним ударом з меж штрафного завершивши реактивну атаку киян - 2:0!
«Каталонські зірки» намагалися створити щось біля воріт Олександра Шовковського, але нинішній капітан «Динамо» був надійний, а партнери по команді завжди були готові прийти йому на допомогу.
Ситуація на полі не змінилася і в другому таймі: «Барселона» намагалася контролювати м'яч, а «Динамо» створювало найбільшу небезпеку за рахунок активних флангових проривів і контратак, в одній з яких за фол останньої надії на Шевченко червону картку отримав воротар «блаугранас» Рууд Хесп. Але і Карлес Бускетс, батько нинішнього відомого півзахисника «Барси» і збірної Іспанії Серхіо Бускетса, не зумів уберегти свою команду від розгрому. На 65-й хвилині в кращих традиціях динамівського переможного фіналу в Кубку володарів Кубків 1986 року, чудова комбінація віялом, розпочата на правому фланзі Максимовим і продовжена Шевченком, була перетворена на третій гол Калитвинцевим (на фото), що став для нього першим у Лізі чемпіонів!
Майбутні володарі «Золотого м'яча» Луїш Фігу і Рівалдо, Крістоф Дюггарі, якому зі збірною Франції вже в наступному році вдалося виграти чемпіонат світу, а після цього і чемпіонат Європи, Фернандо Коуту і їхні не менш відомі одноклубники нічого не змогли вдіяти з командою, яка складалася з 13 неймовірно заряджених на боротьбу українців...
Після нищівного фіаско тренер «Барселони» Луї ван Гал визнав право «Динамо» знаходиться серед кращих команд Європи і пообіцяв, що у повторній зустрічі його команда зніме скальп із зухвалих киян. Що з цього вийшло, каталонцям напевно згадувати не хочеться. Ані до, ані після цього так «розібратися» з великим клубом зі столиці Каталонії поки не вдалося нікому...
Сезон 1997/98. Ліга чемпіонів. Груповий етап. 3-й тур
22 жовтня 1997 р. Київ. НСК "Олімпійський". 100,000 глядачів
«Динамо» - «Барселона» - 3:0 (2:0)
«Динамо»: Шовковський, Лужний (Волосянко, 62), Головко, Ващук, Дмитрулін, Гусін, Калитвинцев, Косовський, Максимов (Михайленко, 83), Шевченко, Ребров.
«Барселона»: Хесп, Феррер, Фернандо Коуту, Оскар (Бускетс, 63), Фігу (Чіріч, 82), Рівалдо, Серхі, Дюгаррі (Піччі, 80), Луїс Енріке, Райцигер, Рохер.
Голи: Ребров (6), Максимов (32), Калитвинцев (65).
Попереджені: Косовський (45), Ребров (52) - Оскар (30), Серхі (35), Фігу (57), Дюгаррі (68), Рохер (83), Фернандо Коуту (83).
Видалений: Хесп (62, фол останньої надії).
