До дня народження Віктора Хлуса

До дня народження Віктора Хлуса

Сьогодні, 12 лютого, виповнюється 66 років нападнику «Динамо» 1980-х Віктору Хлусу.

Вітаємо іменинника з днем народження та публікуємо уривок із книги «Преемники» (автори – Семен Случевський та Володимир Кулеба).

* * *

Уболівальники його любили, аплодували фірмовим проходам та сильним ударам, після яких м'яч нерідко потрапляв у сітку. Була у Віктора Хлуса й «улюблена» команда, у ворота якої він забивав майже в кожному матчі. Розповідали, як одного разу, приїхавши до столиці Білорусі, футболісти «Динамо» прочитали в місцевій спортивній газеті: «Обережно, до Мінська прибув Віктор Хлус». Відверто побоювалися його білоруські футболісти, у них виробився «комплекс Хлуса».

Свій шлях у великий футбол

Віктор народився 12 лютого 1958 року в Новгород-Сіверському Чернігівської області. Уже будучи знаменитістю, він не посоромився зізнатися: «У мене було важке дитинство. Я жив із глухонімою мамою в провінційному Новгород-Сіверському. Маму-інваліда не дуже-то хотіли брати на роботу, вона перебивалася випадковими заробітками. Батька не було. У міру сил нам допомагав мамин брат. Поки жила бабуся, я ще так-сяк тримався на плаву. Єдиною радістю ставали приїзди тітки Марії, маминої сестри, яка мене відмивала, як могла, обласкувала. А взагалі я був наданий самому собі. Ми з пацанами часто ганяли на пустирі м'яча.

Після закінчення навчання в інтернаті мене забрала тітка Марія та її чоловік дядько Костя до Чернівців для вступу до залізничного технікуму. Прийняли як рідного сина. Я був щасливий, адже вперше жив у повноцінній сім'ї».

Вітя захищав честь технікуму на всіх спортивних змаганнях: бігав, ходив на лижах, плавав, грав у баскетбол, настільний теніс та, звичайно ж, у футбол. Одного разу під час легкоатлетичних змагань, на яких виступав Хлус, у перерві він попросився пограти з хлопцями з місцевої «Буковини» у футбол. Наставник Михайло Гнатович Мельник, запримітивши гру новачка, запросив його на тренування. Так Віктор почав займатися футболом по-справжньому. А вже за два місяці хлопця обрали капітаном. Як бачимо, майбутній чемпіон у дитинстві не ходив до спортшколи, не грав за дитячі та юнацькі збірні.