- Виступаючи за «Динамо» (Загреб), ви звикли до найвищих позицій. Четверте місце минулого сезону – це й ваш особистий сором?
- Звичайно. Я приїхав до Києва, аби вигравати разом із командою, прагнув стати чемпіоном України. Цього року не склалося, тепер залишається засукати рукава й посилено працювати, аби наступного сезону досягнути бажаного.
- Після відставки Олега Блохіна команда почала грати інакше. Вдалося скинути психологічний тягар, чи потрібні слова знайшов Сергій Ребров?
- Зміна тренера позитивно впливає на будь-яку команду. Тим паче, Сергій Станіславович має досвід виступів у європейських командах, знайомий із тренувальним процесом у провідних клубах світу. Думаю, що він має шанс досягти успіху на тренерській ниві.
- У фіналі Кубка України два ваших удари призвели до двох забитих м’ячів, щоправда, один – після рикошету від захисника «Шахтаря». Засмутилися, що не вдалося записати на свій рахунок дубль, та ще й у такому матчі?
- Для мене й один м’яч – за щастя (посміхається). Підключатися до розіграшу стандартних положень для центрального захисника – така ж звична річ, як і оборона власних воріт. Тому нічого дивного в тому, що мені вдалося відзначитися, немає. Головне – команда перемогла й виграла трофей.
- У квітні вам виповнилося 25. Чи задоволені розвитком футбольної кар’єри?
- Звичайно, задоволений, адже зараз я виступаю у великому клубі, одному з найкращих у Європі, з переможними традиціями. Єдине, чого не вистачає на даний момент, – чемпіонства разом із «Динамо». Сподіваюся, наступного сезону цей пробіл вдасться заповнити.
Повністю інтерв’ю з оборонцем «Динамо», а також статистику виступів хорватів у складі нашої команди читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ».