Джермейн ЛЕНС: «Команда обрала правильний курс!»

Джермейн ЛЕНС: «Команда обрала правильний курс!»

— Джермейне, з ваших слів — перший сезон в Україні ви провалили. Другим роком задоволені?

— Так. Ми стали по-справжньому Командою. Звичайно, настрій трохи зіпсувала невдача з «Фіорентиною», але давайте будемо говорити прямо — ми далеко зайшли в Лізі Європи. Перше місце в національній першості плюс чвертьфінал єврокубків — це хороший крок уперед, хороший заділ перед майбутніми звитягами. За два роки в «Динамо» я поклав до своєї колекції дві медалі — чемпіонство та Кубок у минулому році. Я задоволений!

— Люди ті ж, що й рік тому у Блохіна, але результати набагато кращі. Успіх — цілком та повністю заслуга Реброва?

— І його теж, безперечно. Після його призначення налагодилася комунікація всередині колективу. Іноземці стали розуміти, чого від них хочуть. Будучи футболістом, Ребров був іноземцем, грав у англійському чемпіонаті. У нього європейський менталітет. Він розуміє, що до чого та як. Це важливий момент в управлінні інтернаціональною командою. З упевненістю можу сказати, що атмосфера в колективі стала набагато приємнішою. Беланда, Мбокані, я, Теодорчик та інші іноземці перестали відчувати себе чужинцями. Кожен розуміє завдання, кожен може поспілкуватися з тренером. Команда обрала правильний курс!

— Багато гравців, наприклад Тайсон чи Безус, вважають, що рівень чемпіонату катастрофічно впав через війну. Ви приєднаєтеся до колег?

— Це очевидно.

— З'явилося багато дивних матчів та великих рахунків. Нічого такого на собі не відчули — в плані поведінки суперників?

— Напевно, футболіст в останню чергу може відчути щось недобре... та й загалом я не вірю, що це може бути правдою. Пропускати голи, щоб програти з великим рахунком? Навряд чи. Причина в тому, що рівень багатьох команд різко впав.

Я погоджуюся з Тайсоном та іншими футболістами, що чемпіонат України став менш привабливим. І мене, як амбітного футболіста, це засмучує. Якщо перемоги даються легко й без опору, це не приносить задоволення. Коли я прийшов до «Динамо» два роки тому, чемпіонат був дуже серйозним за рівнем. «Металіст» був сильною командою, яка боролася за чемпіонство. «Чорноморець» вибив ПСВ із Ліги Європи. «Динамо» нічого не могло вдіяти з «Чорноморцем» у чемпіонаті. Дві міцні команди залишили чемпіонат через війну. Було шістнадцять клубів, а стало чотирнадцять. Я не зможу назвати деякі команди, але їхня подальша участь у чемпіонаті під великим питанням. Чемпіонат України не можна назвати привабливим видовищем. Я приходив до «Динамо» з почуттям, що буду грати в конкурентному чемпіонаті. Так воно й було в перший рік. Сьогодні же ситуація діаметрально протилежна. Я втрачаю мотивацію.

— Ви вірите в те, що деякі клуби можуть поповнювати бюджет, граючи в букмекерських конторах?

— У це можна повірити, враховуючи, як ви кажете, дивність багатьох результатів. Дуже багато питань викликають суперечки. Ніхто не впевнений у завтрашньому дні. Якщо я вам поставлю питання, яким ви бачите майбутнє українського чемпіонату, впевнений, ви теж не зможете відповісти. Футбол не може впливати на політичну ситуацію в країні. Тільки навпаки — політика впливає на футбол.

— Золота медаль чемпіонату України для вас значуща або це не той титул, яким можна пишатися?

— Я жадібний до трофеїв та медалей і дуже пишаюся цим чемпіонством! Я ставав чемпіоном Голландії у складі АЗ, тепер став чемпіоном України з «Динамо»! Для мене будь-який приз цінний. Це визнання твоїх досягнень. І Кубок України, виграний минулого року, цінний приз для мене. Я приїхав до Києва, щоб примножувати свої трофеї. Для мене немає значення, що це за приз — Кубок, чемпіонат чи Ліга Європи. Вони для мене всі однакові.

— Після яскравої перемоги над «Евертоном» здавалося, що «Динамо» до снаги взяти Лігу Європи. Вам теж здавалося?

— І мені теж! У цьому сезоні «Динамо» якісно додало й командно, й індивідуально. Ми стали достатньо кваліфікованою командою, щоб перемогти в Лізі Європи.

— Що ж тоді завадило пройти «Фіорентину»?

— Домашній матч. Ми не грали у звичний футбол, до того ж пропустили на останніх секундах. 1:1 — не дуже комфортний результат перед повторною грою на виїзді. Як на мене, в іграх на виліт вкрай важливий жереб поля. Матч удома — велика перевага! Ми поступалися «Генгаму» та «Евертону», але в домашніх зустрічах перед своїми вболівальниками, які гнали нас уперед, суперника дотискали. Матч-відповідь чудовий ось через що: ти знаєш, що робити, й який результат тебе влаштовує. А свій уболівальник – це додатковий гравець.

— Чи мправедливо суддя вилучив вас у Флоренції?


— Для мене це очевидна помилка рефері. Контакт мав місце. Це пенальті, я вважаю. Але суддя прийняв інше рішення. У футболі це буденна справа. Але якщо казати чесно, навіть до цього моменту «Динамо» грало погано й не заслуговувало на вихід до півфіналу. «Фіорентина» була набагато кращою. Звичайно, хто знає, як повернулася би гра, якби арбітр вказав на «точку»!

— У Лізі Європи ви награли 56 матчів, забили 12 м'ячів. На рекорд націлилися?

— Не ставлю перед собою такої мети. До того ж я не зовсім задоволений своїми показниками. Потрібно більше забивати!

— Вам цікаво або байдуже спостерігати за виступом «Дніпра» в Лізі Європи?

— Я розмовляв із українськими людьми та розумію, наскільки важливо українській команді заявити про себе в Європі в такий скрутний час. Про Україну й так не дуже добре відгукуються в Європі на даний момент, тому можливий тріумф «Дніпра» буде дуже доречним. Українська ліга втрачає в силі, але в той же час ми вийшли до чвертьфіналу, а «Дніпро» зіграє у фіналі. У будь-якому разі, три українські команди залишилися на колишньому рівні й у Європі можуть боротися за трофеї.

— У парі «Дніпро» — «Аякс» на чиєму боці були ваші симпатії?

— Чесно? На боці «Дніпра». Я граю в українській лізі, й мені було важливо, щоб український клуб переміг голландський. Багато хто дивувався в Голландії, чому Джермейн поїхав грати до якоїсь України... Ну ось вам підтвердження, що не до «якоїсь України», а до чемпіонату, де не менше сильних команд, ніж у тій же Голландії! Я ходив у Києві на матч «Зорі» з «Феєноордом». Я попереджав голландців, що голими руками луганчан не взяти. Так і сталося. «Феєноорд» лише дивом пройшов «Зорю».

— Ви знаєте такого гравця, як Іван Стрінич?

— Ні. А хто це?

— Лівий захисник «Наполі»! Екс-гравець «Дніпра».

— Не знаю такого гравця. А чому питаєте?

— Стрінич розповів нам в інтерв'ю, що сильнішого гравця, ніж Ленс, в єврокубках він не бачив. Хто найсильніший ваш опонент на пам'яті?

— Я грав проти безлічі сильних захисників в єврокубках. Потрібно добряче помізкувати, щоб згадати найсильнішого. Я не готовий!

— Рибалка казав, що на день народження ви йому подарували парфуми. Ви знали, що 1 квітня також свій день народження відзначав Антунеш?

— Невже?

— Так!

— Нічого ж собі! Ніхто Антунеша-то й не привітав.

— Хто ваш найкращий друг у «Динамо»?

— Я не можу сказати, що в мене є один найкращий друг у команді. Щоправда, таким я можу назвати Аруну, але він уже не в команді... Проте в «Динамо» мені комфортно. Ми відзначаємо дні народження, зустрічаємося в ресторанах, проводимо час поза футболом. Колектив і справді чудовий, хоч й інтернаціональний.

— Що думаєте стосовно ситуації з Мбокані? Вважаєте, хто правий — він або Ребров?

— А що в них сталося?

— Мбокані незадоволений, що не грає.

— Я не суддя. У будь-якому випадку, пхати туди носа я не стану.

— Кравець забиває не менше, ніж Мбокані. А значить, він не гірший?

— Кравець розійшовся не на жарт, забиває й справді дуже багато. Це дуже добре для нього. Наше завдання, й моє зокрема, робити так, щоб він продовжував забивати. У «Динамо» три рівноцінних забивних форварди — Кравець, Теодорчик та Мбокані. Це дуже добре для команди.

— Коли ви прийшли до «Динамо», то сказали, що розраховуєте пограти тут два роки, після чого поїхати до топ-чемпіонату. Це актуально або Ліга чемпіонів на горизонті змусила змінити плани?

— Я вже казав, що чемпіонат зараз не такий сильний... Але важливо, що «Динамо» буде грати в Лізі чемпіонів у груповому раунді. Це спонукає залишитися. Але я не знаю, які пропозиції отримаю влітку. Будь-що йти з команди я не збираюся. «Динамо» стало сильною командою, може вдало виступити в Лізі чемпіонів. Це за те, щоб залишитися.

— Хто зараз сильніший: «Динамо» або ПСВ?

— «Динамо».

— Лідер ПСВ Мемфіс Депай переходить до «Манчестер Юнайтед». Чи вважаєте його своїм безпосереднім конкурентом у збірній?


— Ні. Хоч Депай грає лівого вінгера, як і я, але я спокійно можу грати справа в атаці.

— Як часто згадуєте чемпіонат світу в Бразилії?

— Дуже часто. Як тільки бачу гравців, які грали на ЧС, наприклад, у зустрічі «Баварії» та «Барселони», відразу пробігає: «О, а проти цих каталонських футболістів я грав у Бразилії»! Приємні спогади. На все життя!

— Бронзову медаль де зберігаєте?

— Вдома в Амстердамі.

— Вважаєте, Голландія заслуговувала на більше?

— Ми й так виконали роботу на відмінно! Не вважаю поразку від Аргентини в півфіналі ганебною. Думаю, багато національних збірних хотіли би опинитися на нашому місці. На п'єдесталі пошани лише три місця, а сильних збірних у світі більше десятка.

— Наскільки сильно гра голландців залежала від Роббена?

— Усі знають, наскільки сильний цей футболіст. Звичайно, коли Роббен на полі, збірна сильніша. Так має бути, тому що він топ-футболіст. Але у збірній Голландії є хлопці, які можуть замінити Роббена, якщо, не дай Боже, він травмований або щось ще. Збірна має вміти грати й без Роббена. Він не вічний.

— Що вас найбільше здивувало: поразка Бразилії від Німеччини (1:7) або поразка Іспанії від Голландії (1:5)?

— Катастрофа Бразилії. Вони грали вдома. Дивно це ще й із тієї причини, що в збірній Бразилії зібрані найсильніші футболісти.

— Чому Голландія легко розібралася з Іспанією, але мала труднощі з Коста-Рикою у чвертьфіналі?

— Я би не сказав, що ми легко переграли Іспанію. Не дивіться на рахунок, він не відображає дійсності. У футболі дуже важливий МОМЕНТ. Якщо ти забиваєш у потрібний момент, отримуєш прилив енергії. Згадайте, як розгорталися події в тій зустрічі. Іспанія відкриває рахунок. Потім блискучий момент має Давид Сильва, але не реалізовує його. Якби Іспанія забила другий м'яч, упевнений, ми програли би. За п'ять хвилин до кінця тайму ми зрівнюємо рахунок. Іспанці йдуть на перерву засмученими. Тільки починається другий тайм, як ми забиваємо другий м'яч. Це деморалізувало Іспанію остаточно. Вони мали перевагу в рахунку, але дуже швидко все змінилося для них. Ми забили голи в потрібні моменти. Розумієте, про що я? Отримали адреналін та добили Іспанію.

Стосовно Коста-Рики, двох думок бути не може. Кому було легко з Коста-Рикою? Нікому. Ця збірна показала свою силу в групі, посівши перше місце в квартеті з Італією, Англією та Уругваєм.

— Хто мав бити п'ятий пенальті в серії пенальті з костариканцями? Не ви, випадково?

— Ні-ні. У списку тих, хто мав бити, мене не було. А хто був п'ятим, чесно, не пам'ятаю.

— Луї ван Гаал обирав, хто буде пробивати, або самі гравці казав, хто як почувається?


— Спочатку він для себе визначив, хто краще виконує 11-метрові. А потім питав про самопочуття.

— Чи відпрацьовували пенальті?

— Звичайно. У плей-оф частенько справа закінчується футбольною лотереєю.

— Ваш найкращий матч на мундіалі?

— Мені складно відповісти. З тієї причини, що із семи матчів на турнірі я лише у грі з Чилі вийшов із перших хвилин. В інших випадках з'являвся з лавки. Друга причина — тактична модель. Перед мундіалем Голландія зазвичай грала за схемою 4-3-3, а в Бразилії Луї ван Гаал віддавав перевагу 5-3-2 або 5-2-2-1.

Це було незвично для мене та створювало певний дискомфорт. Тому я не зможу назвати найкращу гру.

— Летіли з Бразилії після фіналу?

— Ні. Наступного ранку після гри за третє місце.

— Уболівали за Німеччину чи Аргентину у фіналі?


— Ні за кого. Я не дивився фінал та навіть не переглядав.

— Що вам вдалося побачити або відвідати в Бразилії?

— Мені з сім'єю найбільше сподобалася поїздка на екскурсію фавелами Ріо.

— Що привезли з Бразилії в якості сувенірів?

— Нічого такого. Бронзову медаль. Це найкращий подарунок!

— Голландія йде на третьому місці в групі. Збірну сильно критикують?

— Дуже! Голландія провела кілька жахливих матчів. Якщо подивитися на список учасників нашої групи, то ми мали перемагати в усіх матчах. Ми несподівано програли в кількох зустрічах, через що опинилися в незручному становищі.

— Подумки вже у плей-оф?

— Ні. Шанси кваліфікуватися відразу на Євро є. Вважаю, Голландія схаменеться у другому колі. Побачите, Голландія кваліфікується з першого або другого місця!

— А якщо раптом станеться так, що у плей-оф Голландія зіграє з Україною, — ви будете впевнені, що голландці виграють? Або краще взагалі уникнути зустрічі з Україною?

— Україна теж сильна збірна. Але якщо їй доведеться грати з Голландією, в України мало шансів. Голландія сильніша!

— Ван Гаал та Хіддинк. У чому наставники схожі й чим кардинально відрізняються один від одного?

— Вони тотально відрізняються один від одного! Але буде неправильно, якщо я почну порівнювати тренерів, з якими працював та з яким працюю.

— Джермейне, ваше друге ім'я Марсіано — раптом не на честь боксера Роккі Марчіано?

— Ні. Чесно кажучи, я навіть не питав у матері, на честь кого маю друге ім'я. А ось Джермейном назвали на честь Джермейна Дюпрі, американського репера та продюсера. Своїм ім'ям я дуже задоволений.

— Хто з родичів мешкає в Суринамі?

— У мене там численна рідня. Періодично я відвідую дядьків та тіток. І бабуся ще живе в Суринамі.

— Ви грали за збірну Суринаму на невизнаному ФІФА турнірі. Були думки виступати за Суринам на постійній основі?

— Звичайно, ні. На той момент для мене було честю захищати кольори збірної Суринаму. Ми непогано виступили на турнірі, посіли призове місце, я забив кілька м'ячів. Пишаюся, що провів кілька ігор за Суринам. Це друга батьківщина. У збірній Нідерландів багато гравців суринамського походження. Якщо Суринам збере всіх своїх уродженців, то буде не лише обігрувати всіх як мінімум у зоні КОНКАКАФ, але й стабільно грати на чемпіонатах світу. (Ось тільки дивна політика місцевої футбольної асоціації не дозволяє цього робити. До збірної Суринаму принципово не кличуть тих, хто грає за кордоном! — ред.)

— У чому феномен Суринаму? Чому така маленька країна — менш 600 тис. населення — так чи інакше причетна до появи неймовірної кількості футболістів світового класу (лише в голландських лігах понад півтори сотні гравців із таким походженням!)?

— Суринам був колонією Нідерландів. Суринамці сім'ями мігрували до Голландії. Для прикладу, моя родина переїхала із Суринаму до Голландії в пошуках роботи. Я виріс у Голландії, тому й став грати за місцеву збірну. Якби Суринам не був колонією Голландії, про багатьох відомих футболістів суринамського походження світ ніколи не дізнався би. Голландія дала нам свободу вибору!

— Перелічіть відомих суринамців.

— Патрик Клюйверт, Едгар Давидс, Кларенс Зеєдорф, Арон Вінтер, Франк Райкаард, Рууд Гулліт. Я можу продовжувати дуже довго!

— Чи знаєте ви таких гравців збірної Суринаму — Дренте-молодший, Гроотфаам, Веберс? Або таку легенду, як Кліфтон — 68 матчів, 79 голів?

— Як я можу не знати!

— Знаєте, хто корінні мешканці Суринаму?

— Без поняття.

— Марони. (Якщо точніше, то індіанці араваки — див. чудову книгу Фідлера про Білого Ягуара. А марони, які подарували назву одному з романів Майна Рида, — вже нащадки чорношкірих рабів, так би мовити, світлі негри. Власне, суринамські футболісти так і виглядають. — ред.) Хто був кумиром вашого дитинства?

— Бразилець Роналдо.

— Назвіть трійку найвидатніших футболістів збірної Голландії всіх часів.

— Ух... Я можу назвати таких футболістів, як ван Бастен, Гулліт та Райкаард, але справа в тому, що у грі їх я не бачив. Лише нарізки ігор та голів. Це футболісти не мого минулого. Я можу називати тих, кого бачив. Це Ар’єн Роббен, Уеслі Снейдер, Робін ван Персі... Але, окрім цих хлопців, у Голландії дуже багато яскравих футболістів. Тому однозначної відповіді на це питання в мене немає. Я не можу назвати трьох найкращих. Я можу назвати п'ятдесят футболістів!

— Складіть команду мрії Джермейна Ленса — з тих, із ким пограли.

— А можна так, щоб я назвав лише тих, із ким грав у Голландії? Просто боюся когось пропустити! У мене зараз хороша команда, але й чудові стосунки з колишніми голландськими партнерами. І якщо я когось забуду, вони образяться на мене.

— Як скажете.

— Кеннет Вермеєр у воротах. Справа в захисті Грегорі ван дер Віль, зліва — Йєтро Віллемс. У центрі Вільфред Боума та мексиканець Ектор Морено. У півзахисті — Жоржіньйо Вейналдум, Понтус Вернблум та Мусса Дембеле. В атаці — Шота Арвеладзе, Мемфіс Депай та Лусіано Нарсинг.

— Деннис Бергкамп страждав на аерофобію й із певного моменту більше не літав. Чи знаєте, з якої причини?

— Ні. З якої?

— Через авіакатастрофу в Парамарибо в 1989 році. На борту літака перебувала команда голландських футболістів суринамського походження, які прямували на історичну батьківщину для участі в турнірі з трьома місцевими клубами. Багатьом іменитим голландським гравцям, участь яких у турнірі планувалася, відмовили в участі їхні клуби, в тому числі й Бергкампу. В авіакатастрофі загинув близький друг Бергкампа Вірджелл Юманкхан.

Утім, тоді ще Деннис не відчував дискомфорту від перебування на борту літака, але все змінилося в 1994 році, коли збірна Нідерландів прямувала на чемпіонат світу до США. Журналіст, який летів разом із командою, пожартував, що у нього в сумці бомба. Безневинний жарт зіграв, вибачте за тавтологію, злий жарт із Бергкампом. Футболісту терміново знадобилася психологічна допомога...
(Цікаво, що зробили з тим журналістом? — ред.) На вашій пам'яті хто-небудь з футболістів боявся літати?

— Так я теж страждав на аерофобію, але подолав страх! Літати доводиться дуже часто.

— Коли-небудь усередині Голландії літали?

— Ніколи!

— Едгар Давидс був єдиним у світі футболістом, якому дозволили грати в окулярах. (Не єдиним. Окрім прикладів із глибокої історії, був, наприклад, Анджело Ді Лівіо... — ред.) Не чули, це йому не заважало?

— У нього були серйозні проблеми із зором. Йому дали «добро», й грав він не гірше, ніж без окулярів.

І мав стильний вигляд!

— Справді!

— Вам важливо, як ви виглядаєте на екрані?

— Я не можу відповісти «ні». Звичайно, так! Але це не стосується виключно футболу. Я люблю мати стильний вигляд у повсякденному житті, не обов'язково на ТБ.

— Девид Бекхем за один похід до салону краси витрачає 300 євро. У скільки євро вам обходяться походи до стиліста, перукаря?

— 50 євро.

— Кого б ви назвали найбільш стильним гравцем «Динамо», звичайно, після Джермейна Ленса?

— (Сміється.) Я думаю, всі стильні.

— Мігель Велозу, здається, більше за інших?

— Це оманливе враження. Всі намагаються одягатися по моді.

— У вас дві доньки — Єва та Сієнна. У березні народився син. Як назвали?

— Скайлер.

— Одне з ваших головних захоплень — мотоцикли. Знаєте, що Шовковський теж ганяє на байках?

— Так.

— Можливо, каталися разом?

— Ні, я не самогубець. Я бачу, як водять в Україні. Це може закінчитися для мене трагічно.

— Де ви ще черпаєте адреналін? Як щодо стрибка з парашутом або банджі-джампінг?

— Страшно боюся цих речей!

— Продовжте фразу: «Життя — це...»

— Це здоров'я. Здоров'я моїх дітей та рідних. Прожити життя потрібно красиво та щасливо.

www.dynamo.kiev.ua

Інші новини

Титульний партнер
Технічний партнер
Офіційний партнер