Подякувавши за привітання, Ігор Миколайович відповів на питання кореспондента офіційного сайту ФК «Динамо» (Київ).
- Ігоре Миколайовичу, як збираєтеся відзначати день народження?
- У колі близьких друзів. Я, чесно кажучи, не люблю дні народження, я більше люблю інше свято - Новий рік.
- Чи можете пригадати якісь пам'ятні дні народження у своєму житті, якісь особливі подарунки?
- Справа в тому, що мій День народження випадає на такий період, коли футбольні ігри закінчуються. У цей час всі зазвичай у відпустці, тому дні народження проходять буденно.
- Що для Вас означає київське «Динамо»? Чи залишився цей клуб назавжди у вашому серці?
- Для мене це, перш за все, непорушний бренд. Славу київського «Динамо» заслуговувало не одне покоління. Безумовно, «Динамо» є яскравою зіркою українського футболу. Ще в радянські часи для будь-якого футболіста вважалося величезною пошаною потрапити в «Динамо» Київ. Я провів у цьому клубі чудові сезони своєї кар'єри.
- Які Ваші найяскравіші спогади про кар'єру в «Динамо»? Чи став цей період найбільш незабутнім?
- На жаль, я застав лише останній чемпіонат тоді ще Радянського Союзу. Звісно, в той час це було змагання найвищого рівня. До того ж, у нас тоді підібралася сильна команда. Дуже запам'яталися також ігри в Лізі чемпіонів, хоч і не всі вони закінчувалися для нас вдало. Але було також чимало дуже хороших ігор, про які приємно згадати.
- Зараз Ви знайшли своє покликання в структурі дитячого футболу. Як вам працюється з молодими даруваннями?
- Я щасливий, тому що займаюся улюбленою справою. Після закінчення кар'єри я не залишився біля розбитого корита, у мене була і є робота, яка мені до душі. Щоправда, я мало пов'язаний з тренерською роботою, в основному займаюся адміністративною діяльністю.
- І все ж Ви можете бачити дитячий футбол зсередини. Як ви вважаєте, чи варто в нашій країні очікувати найближчим часом появи з дитячих шкіл талантів калібру Блохіна, Шевченка, Кутепова? Адже зараз розвиток футболу не такий масовий, яким був у той час, коли ви займалися в дитячих футбольних школах...
- Я не можу говорити за всіх, але думаю, що в таких школах, як у «Шахтаря», «Динамо», «Металіста», від охочих немає відбою. Принаймні, я можу сказати, що наша школа не в змозі прийняти всіх бажаючих займатися футболом. Тому ми проводимо певний відбір. Так, у порівнянні з радянськими часами бажаючих стало менше, але зараз у нас спостерігається свого роду футбольний бум. Інша справа, що результату треба чекати, адже після розвалу СРСР ми втратили 5-6 років у розвитку дитячо-юнацького футболу. Це ж не машина, де замінив одну запчастина - і вона поїхала далі. Тут потрібно чекати, треба терпіти. В Україні таланти є. І зараз у нас є здібні діти. Але ж школи - школами, однак потрібно, щоб і в «дорослих», основних командах також приділялася цьому увагу. Має бути взаємовигідне співробітництво. Якщо, скажімо, школи будуть давати гравців командам, а там їм не буде знаходитися місця то тоді складно буде, щоб з'явилися футболісти рівня Шевченка. Адже свого часу тим же Шевченку, Шовковському, Ващуку та іншим дали можливість в їхньому молодому віці грати в основі - і вони довели свою спроможність. Взяти того ж Андрія Ярмоленка - повірили в нього, дали можливість грати - от він і розкрив свій талант.
Ще раз вітаємо Ігоря Кутепова з Днем його народження та бажаємо успіхів у справі виховання на благо України юних футбольних талантів!
