Усі його дитячі роки були тісно пов'язані з футболом: «Все дитинство провів з футбольним м'ячем, часто залишався бігати після школи. Спочатку займався для себе, але з часом вдалося вийти на більш високий рівень».
Закінчивши 8 класів, Ігор два роки провів у тернопільському футбольному ліцеї, після чого вступив до Тернопільського університету, за студентську команду якого грав у обласних змаганнях і в студентській лізі. У ДЮФЛУ виступав за СДЮСШОР ФК «Тернопіль».
Хороша школа – запорука успіху
Першим тренером Мединського була Івана Лугова, яка свого часу виступала за жіночу команду «Динамо». Потім футбольним освітою юнака займалися Василь Івегеш та Анатолій Назаренко, з якими він пройшов хорошу школу і отримав поштовх для подальшої кар'єри.
У 2009 році у складі студентської збірної Тернополя Ігор став чемпіоном Європи серед студентів, після чого звернув на себе увагу тренерів другої динамівської команди - спочатку Геннадія Литовченка та Сергія Реброва, а потім і нового старшого тренера «Динамо-2» Андрія Гусіна. Влітку 2010 року Мединський підписав контракт із «біло-синіми». Рішення Ігоря було однозначним: «Я завжди більше любив «Динамо », ніж інші українські команди. Потрапити сюди - величезне щастя для мене! »
Звичайно, Мединському знадобився певний час на адаптацію до дорослого футболу, адже одразу після дитячо-юнацьких та студентських змагань він потрапив у 1-у лігу, де йому протистояли досвідчені виконавці: «У «Динамо-2» все по-іншому, тут швидкість мислення , точність пасу у два або три рази перевищує мої попередні команди. Тут спочатку навіть думати не давали, тому знадобився час, аби звикнути».
Впоратися із важкими навантаженнями молодому і не володіючому величезними антропометричними даними футболісту (при зрості 173 см він важить 66 кг) допомогла хороша підготовка, отримана ще в Тернополі: «Коли тільки прийшов у «Динамо», то мав хорошу базову підготовку в ФК «Тернопіль», яку заклали тренери Василь Івегеш та Анатолій Назаренко. Відповідно у Києві легко справлявся із фізичними навантаженнями. Важче було, коли проходили навчально-тренувальні збори, коли піт лив, ноги ледве пересував у роздягальню. Але я дуже вдячний Геннадію Литовченко та Сергію Реброву, які мене підтримували, навіть якщо я помилявся. Не хотів їх підвести, тому тренувався не шкодуючи себе. Можу сказати тільки хороші слова і про нинішніх тренерів «Динамо-2», легендарних у минулому футболістів Андрія Гусіна, Василя Кардаша та Сергія Шматоваленко».
Київська перекваліфікація
Дебют Мединського у «Динамо-2» відбувся 18 вересня 2010 року в гостьовому поєдинку з білоцерківським «Арсеналом», у якому «біло-сині» святкували перемогу. У своєму прем'єрному сезоні він провів 15 матчів і одного разу відзначився голом. Не найкращий показник, як для нападника. Проте в «Динамо-2» у Мединського з'явилися інші функції: «У мене завжди було прагнення забивати м'ячі. Але були різні ситуації - траплялося, що в дитинстві мене навіть ставили у ворота. А вже в Києві доводилося, виходячи на заміну, займати позицію опорного півзахисника, правого або лівого хавбека».
У другому сезоні в 1-й лізі на рахунку Мединського вже було п'ять голів у 18-ти матчах. У третьому для себе чемпіонаті, що зовсім нещодавно завершився (без урахування перехідних матчів), Ігор зіграв у 32-х матчах з 34-х і забив у них три голи.
І знову Мединський переважно грав не на позиції форварда. Однак коли перед командою через велику кількість травм гостро стала проблема дефіциту нападників, молодий гравець зіграв на вістрі, і впорався з функціями форварда на «відмінно», забивши єдиний і переможний гол у одному із ключових матчів завершальної частині сезону проти охтирського «Нафтовика».
Схоже, що грати в півзахисті Ігорю так само комфортно, як і на звичній позиції в лінії атаки: «Якщо раніше тренери використовували мене на місці під нападаючим, іноді - форварда, то в силу певних причин (кілька гравців були травмовані) я вимушено став грати опорним півзахисником. Моїм завданням було закривати опорну зону і при нагоді допомагати нападникам. Зігравши кілька матчів поспіль, особливих претензій з боку тренерів не мав, тому наставники вирішили мене залишити в опорній зоні. Для мене головне - грати і отримувати досвід. Хоча, звичайно, сумую за минулою позицією і забитим голам».
Прокладати доріжку в першу команду
Будь-який футболіст «Динамо-2» чи молодіжного складу, цілком природно, в решті решт мріє опинитися в першій команді. Мединський також не є винятком:
«Головне - старання і влучні постріли. Якщо це відбудеться, то тренери «Динамо-2» будуть рекомендувати того чи іншого футболіста на тренувальні збори у головну команду. А там покажи себе з найкращого боку - і ти вже під основною, граєш за дубль, час від часу виходиш на заміну. Хоча можна потрапити на олівець тренерам першої команди і завдяки успішній грі у оренді. Я схиляюся до першого варіанту, адже в «Динамо» створені належні умови, щоб покращувати свою гру, прогресувати, відповідно кудись їхати немає сенсу. Саме таким шляхом я буду намагатися протоптати собі доріжку у першу динамівську команду!».
