У ці дні футбольна Україна прощається з одним зі своїх найкращих синів, знаменитим воротарем «Динамо» та збірної СРСР Євгеном Рудаковим. До свого 70-річчя Євген Васильович не дожив 12 днів...
Ця сумна звістка застала президента динамівського клубу Ігоря Суркіса у закордонному відрядженні.
«Смерть найкращих обирає й забирає по одному...» – ці слова Володимира Висоцького, вважаю, готовий повторити зараз разом зі мною кожен, хто знав Євгена Васильовича, – із сумом в голосі промовив у слухавку Ігор Михайлович. – Важко передати ті емоції та почуття, які переповнюють мене в цей момент.
Що сказати про Васильовича?
Євген Рудаков був справжньою легендою ще за життя, але незмінно перебував у тіні, являючи собою приклад скромності, благородства та доброти. Він умів бути корисним суспільству в цілому та конкретній людині, яка потребує його допомоги чи поради, зокрема. І за це його ще більше любили й поважали. А шанувальники його футбольного таланту й вихованці динамівської дитячої школи, де Євген Васильович працював до останнього свого подиху – так і взагалі боготворили.
Неможливо коротко розповісти про всі грані життя людини дивовижної долі. Ну, а якщо спробувати, так би мовити, пунктирно... Його біографію я чудово знав ще тоді, коли школярем захоплювався грою «в рамці» цього чудового воротаря.
Все почалося в 1961 році, коли 19-річний дублер московського «Торпедо» Женя Рудаков відправився в «чоловічий футбол»,до миколаївського «Суднобудівника», де пройшов серйозну школу й був помічений тренерами київського «Динамо». Незабаром з’явився шанс, яким талановитий хлопець скористався повною мірою. Тодішній кіпер номер один «Динамо» Віктор Банніков вирушив на чемпіонат світу 1966 року. За його відсутності Рудаков став основним голкіпером киян і по-справжньому заявив про себе, вперше ставши чемпіоном СРСР.
Незабаром «Динамо» очолив Валерій Лобановський, і у клуба, як і в Рудакова, почалися «золоті часи»: воротар у підсумку виграв національну першість сім разів! Тричі був володарем Кубка СРСР. А в 33 роки став володарем Кубка Кубків та Суперкубка УЄФА.
У 1968 році відбувся дебют Євгена у збірній СРСР, але за кілька днів до старту чемпіонату світу 1970 року в контрольному матчі Рудаков отримав важку травму. Лікарі передрікали завершення кар’єри, однак Євген спромігся повернутися. Причому в 1971-му він не просто повернув собі звання найкращого воротаря країни, а й був визнаний найкращим футболістом СРСР.
Рудаков був великим воротарем! Хоча сам при цьому завжди ставився до своєї слави із часткою самоіронії, і нерідко згадував матч 1967 проти московського «Динамо», коли він пропустив наприкінці поєдинку гол від Геннадія Гусарова між ніг, який призвів до поразки киян.
У 1977 році Євген Рудаков завершив кар’єру воротаря. Попрацювавши протягом кількох років тренером івано-франківського «Спартака» та кременчуцького «Кременя», Євген Васильович Рудаков перейшов на роботу з дітьми.
Сьогодні з болем у серці хочу висловити свої глибокі співчуття рідним та близьким покійного. Наш клуб завжди готовий прийти на допомогу родині легендарного динамівця.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
