- Коли я познайомився з Валерієм Лобановським, ця подія залишила глибокий слід у моєму житті. У цьому залі сидять ветерани, які в 1961-му році вибороли перше чемпіонство в СРСР, кинувши виклик Москві. У той час це було дуже складно. Таким чином вони заклали маленький камінчик у незалежність нашої країни. Величезна вам подяка та низький уклін.
«Ми живі, поки нас пам'ятають» - ці слова викарбувані на пам'ятнику Лобановського на Байковому кладовищі. Він пішов із життя 14 років тому, але ми його пам'ятаємо та вшановуємо його пам'ять двічі на рік. Хоча я згадую про нього майже кожен день. У футболі сьогодні ти виграв, а завтра програв. Валерій Васильович казав: «Якщо ти не вмієш перемогти силою, переможи розумом».
Я би хотів, щоб цей фільм був настільною книгою для наших молодих футболістів, які приходять до школи, що носить ім'я Лобановського. Можливо, тоді у них буде патріотизм, мотивація та розуміння того, за який клуб вони грають, тоді вони будуть віддавати всі сили.
Валерій Васильович став тренером «Динамо» в 1974-му році та вісім разів завойовував золоті медалі чемпіонату й неодноразово зі своєю командою ставав переможцем Кубка країни. Він три рази створював великі команди 1975-1976 рр., 1985-1986 рр. та 1998-1999 рр. Так, йому не вдалося завоювати Кубок європейський чемпіонів, але та команда була великою. Дійти до півфіналу та поступитися «Баварії» у виграшному матчі вважаю просто футбольною невдачею. Давайте будемо пам'ятати цю людину та шанувати пам'ять про нього.
